ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО » 434

434. Обговоріть з однокласниками подані визначення, доповнюючи їх. 1. Речення, у якому є одна граматична основа, називають простим реченням. Воно може бути поширеним або непоширеним залежно від наявності другорядних членів. 2. До другорядних членів речення належать додаток, означення та обставина. Вони уточнюють або доповнюють зміст підмета і присудка. 3. Означення вказує на ознаку предмета або явища і відповідає на питання який?, яка?, яке?, чий? 4. Додаток не може стояти в Називному відмінку відмінку. Додаток завжди виступає у непрямому відмінку (родовому, давальному, знахідному, орудному, місцевому). 5. Обставина відповідає на питання де?, куди?, звідки?, коли?, як?, чому?, навіщо? Вказує на умови, спосіб, час, місце чи причину дії. 6. Додаток підкреслюємо пунктиром, означення – пунктиром з крапкою, обставину хвилястою. 7. Прикладка – це різновид означення, виражений іменником (зазвичай у тому самому відмінку, що й головне слово), який уточнює або розкриває значення іншого іменника. 8. Дефіс при прикладці ставимо в трьох випадках: 1. Коли прикладка складається з двох слів, що разом утворюють одне поняття (напр.: пів–літра, напів–аркуш); 2. При скороченнях та з’єднанні слів (напр.: день–ніч, Київ–Пасаж); 3. У складних власних назвах або при спеціальному уточненні (напр.: Гоголь–Борис, Париж–Сен–Жермен). 9. Тире між підметом і присудком ставимо, якщо обидва виражені іменниками; присудок виражений числівником або займенником; підмет узагальнений, а присудок означає факт або категорію.