Reader » Стр.182 (1.3)

— Це чудово! — сказав він. — Це мій напарник Метью, —«казав я. — А це моя вестра... — Привіт. Мене звуть Кім, — перебила дівчинка. — Я чув, як ти щойно грала, — сказав Метью Кім. — Ти справді гарно граєш! Кім знову посміхнулася: — Я граю жахливо. Ти кажеш це просто із ввічливості. Насправді ж вона так не думала. Відповідати так, коли нас хвалять, нас навчили батьки. — Ну, тоді я побіг, — промовив Метью, проте він, здавалося, нікуди не поспішав. Кім також не хотілося, щоб він ішов — особливо коли він щойно сказав, що захоплюється її грою. — Хочеш зайти до нас додому і познайомитись із моїми старшими братом і сестрою? Вони теж грають на музичних інструментах. Метью розплився в посмішці: — Звичайно. Якщо твої батьки не заперечуватимуть. — Вони будуть раді познайомитися з другом мого брата, — сказала вона йому. Мені сподобалось те, як вона це сказала — ніби Метью справді був мені другом, ніби в мене було багато друзів.