Reader » Стр.178 (1.2)

— Ні, дякую, — сказала Матильда, — я впевнена, що впораюсь.Із того часу щодня по обіді, щойно мати їхала грати в лото, Матильда йшла до бібліотеки. Дорога забирала лише 10 хвилин, і це дозволяло їй тихенько посидіти в затишному куточку дві години й читати одну книжку за одною. Коли вона прочитала всі дитячі книжки в бібліотеці, то почала шукати щось інше. Місіс Фелпс весь час із великою цікавістю спостерігала за нею. Тож вона підійшла до дівчинки й запитала: — Тобі допомогти, Матильдо? — Я думаю, що ще мені почитати, — відповіла Матилвда. — Я закінчила всі дитячі книжки. — Ти хочеш сказати, що переглянула всі малюнки? — Так, але крім цього я також прочитала книжки. *** За тиждень Матильда закінчила «Великі сподівання» на 411 сторінок. — Вона мені дуже сподобалась, — сказала вона місіс Фелпс. — А містер Діккенс ще що-небудь написав? — Дуже багато чого, — сказала місіс Фелпс. — Вибрати тобі ще одну? Протягом наступних шести місяців Матильда під пильним оком місіс Фелпс прочитала книги Чарлза Діккенса, Шарлотти Бронте, Джейн Остін, Томаса Гарді, Мері Вебб, Редьярда Кіплінга та інших... Одного разу місіс Фелпс сказала: — Чи ти знаєш, що в громадських бібліотеках, як наша, можна брати книжки додому? — Я про це не знала, місіс Фелпс, — відповіла Матильда. — Можна й мені їх брати? — Звичайно, — сказала місіс Фелпс. — Коли вибереш книжку, яку хочеш прочитати, неси їі до мене, щоб я могла зробити відмітку, і вона твоя на два тижні. Можеш взяти не одну, якщо хочеш.