Reader » Стр.182 (1.2)

— Я знаю, які бувають батьки. Він посадив мене в самому останньому ряду скрипалів, якнайдалі від глядачів. Коли я зайняв своє місце, хлопчик, що сидів за одним пюпітром зі мною, сказав: — Привіт, схоже ти будеш моїм напарником. То був Метью, мій однокласник, і я зрадів, коли його побачив. Потім диригент підняв паличку, і оркестр заграв. Граючи з іншими, я робив такий фокус: водив смичком туди-сюди, майже не торкаючись струн. Це допомагало всім. Це допомагало мені; допомагало іншим виконавцям; допомагало диригенту; і більш за все допомагало глядачам. Після декількох тактів ми зупинились, поки диригент спробував підбадьорити тромбоніста, який видавав булькаючі звуки, коли намагався дути в інструмент. Метью звернувся до мене: — Ти граєш не дуже голосно — я тебе зовсім не чув. — Тобі пощастило, — відповів я йому. Він здавався спантеличеним, та в мене не було часу пояснювати йому, бо диригент знову підняв паличку. Метью грав із замріяним виразом на обличчі. Я не міг визначити, гарно він грав чи ні, але було очевидно, що йому подобається грати. Після репетиції диригент попросив Кім залишитись і зіграти йому коротенький твір. Я чекав на неї в коридорі, щоб разом піти додому. Поки я чекав, до мене підійшов Метью. — Я чув, що твоя сестра сказала диригенту, що твій батько — вчитель гри на скрипці. — Так, — відповів я. Може, це був шанс знайти татові нового учня? — Хочеш брати в нього уроки? Метью дуже зніяковів: — Мені дуже б хотілося, але мої батьки не можуть собі цього дозволити. — Мій батько бере недорого, — палко сказав я, хоча не знав, скільки батько бере. Та я був впевнений, що він буде радий новому учню, особливо якщо той по-справжньому любить музику. Кім вийшла, посміхаючись: — Диригент хоче, щоб я зіграла соло на першому ж концерті! Я був радий за сестру, і навіть Метью мав задоволений вигляд.