Reader » Стр.163 (1.1)

How I Edited the Agricultural Paper У мене були сумніви, коли я давав згоду на те, щоб стати редактором аграрної газети. Та мені були потрібні гроші. Постійний редактор газети збирався у відпустку, тож я прийняв його пропозицію і його місце. Я залюбки ретельно працював весь тиждень. Новий номер відправили до друкарні, і я чекав на день виходу газети з надією, що моє старання помітять. Коли я вийшов із кабінету, група чоловіків і хлопчаків, що стояли біля сходів, розступилася, і я почув, як дехто з них казав: «Це він!» Мені, звичайно, було приємно бачити їхню увагу. Наступного ранку я побачив біля сходів схожу групу людей, що стояли тут і там, і далі вулицею, з цікавістю розглядаючи мене. Я почув, як хтось сказав: «Поглянь на його очі!» Мені, звичайно, було приємно. Я піднявся короткими сходами і, підійшовши до дверей, почув веселі голоси і дзвінкий сміх; та коли я відчинив двері, я побачив, як двоє молодих людей вистрибнули на вулицю зі страшенним гуркотом. Я здивувався. Десь за півгодини потому увійшов літній джентльмен. Його обличчя було приємним, але якимось суворим. На моє запрошення він сів. Здавалося, що його непокоїть якась думка. Він зняв свого капелюха, поклав його на підлогу й дістав з нього червону шовкову хустинку та примірник нашої газети. Протерши хустинкою окуляри, він запитав: — Ви новий редактор? Я відповів, що так. — Ви до цього коли-небудь були редактором аграрної газети? — Ні, — сказав я, — це моя перша спроба. — А чи маете ви практичний досвід у сільському господарстві? — Думаю, що ні. — Щось мені це й підказувало, — відповів літній джентльмен. — Я хочу зачитати вам те, що мені це підказувало. Це редакторська стаття. Послухайте і пересвідчіться, чи це ви написали: «Ріпу ні в якому разі не треба смикати, це її травмує. Набагато краще послати хлопчика, щоб він потрусив дерево». Що ви на це скажете? Це ж ви написали?