Відповіді до підручника: Стр.16 (2)

Приклад ситуації: під час розмови з однокласником про важливу для мене подію він паралельно переглядав телефон, сміявся з чужих повідомлень і відповідав мені лише короткими фразами «угу», «та ясно».

Відчуття: було неприємно й образливо, здавалося, що мої слова нецікаві й неважливі. Відчув(ла) розчарування, небажання продовжувати розмову.

Ознаки, за якими можна здогадатися, що тебе не слухають:

– людина не дивиться в очі, відвертається, займає закриту або байдужу позу;

– відволікається на телефон, комп’ютер, розмовляє з іншими, займається сторонніми справами;

– перебиває, різко змінює тему, переводить розмову на себе;

– відповідає невпопад або односкладово, не може переказати, про що йшлося;

– міміка й жести показують нудьгу або повну байдужість.

Активно слухати означає уважно ставитися до співрозмовника: сісти обличчям до нього, встановити зоровий контакт, можна трохи нахилитися вперед. Під час розмови слід кивати, усміхатися, використовувати короткі слова підтримки (так, розумію, ага), ставити уточнювальні запитання, щоб краще зрозуміти зміст. Важливо не перебивати, не давати непроханих порад, не оцінювати людину, не переводити розмову на себе й не підганяти того, хто говорить, даючи йому можливість висловитися до кінця.

Порівняння з інструкцією: мої уявлення загалом збігаються з наведеною в підручнику інструкцією активного слухання, де також наголошено на значенні мови тіла, слів підтримки, уточнювальних запитань і на тому, що під час активного слухання не можна перебивати, демонструвати байдужість, змінювати тему чи оцінювати співрозмовника.