Розділ 1. Українські землі складі Речі Посполитої » §.1 (5.5)

5) Якою була історична доля Буковини та Закарпаття? Прикордонне розташування Закарпаття вплинуло на його долю: воно в різний час побувало в складі кількох країн. Наприкінці XIV ст. до закарпатських земель виявляли інтерес литовські князі, однак верховна влада над ними належала угорському королю. Один із онуків Гедиміна Федір Коріатович, який володарював на Поділлі, під тиском Вітовта передав свої права угорському королеві, за що отримав землі в Мукачівському краї. За князя відбулося будівництво мурованого замку в Мукачевому на місці старого дерев’яного. У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділили між собою князівство Трансильванія (васал Османської імперії) і Священна Римська імперія, у якій правили імператори з австрійської династії Габсбургів. Після занепаду Галицько-Волинської держави та з утворенням у 1359 р. князівства Молдова Буковина й Бессарабія потрапили під владу молдовських господарів. Наприкінці XIV – в першій половині XV ст. територію Північної Буковини (тоді її називали Шипинською землею) було поділено на кілька волостей (повітів). Волості очолювали старости, які спочатку належали до українського, певно, місцевого боярства. Центром однієї з волостей князівства Молдова був Хотин (у Північній Бессарабії), який став важливим торговельним пунктом на кордоні Молдови. Саме там, на правому березі Дністра, розбудували замок-фортецю, що за господаря Штефана III Великого (1457– 1504) набула грандіозного вигляду.