ПРАКТИЧНА РИТОРИКА § 2 - § 7 » §6 (3)

6–7. РИТОРИЧНІ ФІГУРИ 3. Прочитайте речення та визначте в них тропи й риторичні фігури. 1. Нараз за стосами ящиків щось зашаруділо, зашурхотіло, задзвеніло, задеренчало скло, і з вузького проходу з’явився молодик з дженджуристою борідкою та довгим волоссям - епітети. 2. Верни до мене, пам’яте моя! – риторичне звертання 3. Щоранку йде в холонучі сузір’я одвічний дим одвічних димарів – метафора. 4. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито наші сподівання молоді? – риторичні питання 5. І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя – метафора. 6. Андрій тепер уже завив з болю, заревів і застогнав – градація. 7. Є вірші-квіти... є іграшкові вірші. Є рани, є повелителі і раби. І вірші є каторжани. – епітет та порівняння 8. Багатство дме, а бідність удвоє гне – метафора. 9. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і вмирає, щоб цвісти. – антитеза 10. Коли гримить зброя, закони мовчать. – персоніфікація 11. Земля пахне торішніми травами й молодою м’ятою, вічністю та миттю. – метафора 12. Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром (метафора), вічна твоя соловейкова мова (епітет), вічна розмова Дністра із Дніпром (персоніфікація).