Відповіді до підручника: Стр.162 (4)

Зорові образи (те, що уявляємо очима):

– «повітря вогке, м’яке»;

– «ніби пронизане передчуттям туману, що впаде опівночі або ж перед світанком»;

– «в зелені садів, серед білого цвіту»;

– «весь цей дивовижний, злагоджений хор».

Слухові образи (те, що чуємо):

– «співають солов’ї»;

– «неначебто й не солов’ї співають, а кожен садок щебече по-своєму»;

– «у садку кожне дерево витьохкує»;

– «співають солов’ї, щебечуть садки, витьохкують дерева»;

– «весь цей дивовижний, злагоджений хор творить одну пісню».

Епітети:

– «повітря вогке, м’яке»;

– «неправдоподібно багато (солов’їв)»;

– «білий цвіт»;

– «дивовижний, злагоджений хор»;

– «українська весна».

Метафори (у тому числі уособлення):

– «повітря… ніби пронизане передчуттям туману» (ніби його можна «пронизати»);

– «кожен садок щебече по-своєму»;

– «кожне дерево витьохкує»;

– «весь цей дивовижний, злагоджений хор творить одну пісню, ім’я якій – радість, ім’я якій – українська весна» (весняна природа ніби хор, а її стан – пісня).

Учасники дивовижного хору: солов’ї, садки, дерева, тобто вся весняна природа. Вони виконують одну пісню – пісню радості, пісню української весни.