Відповіді до підручника: Стр.162 (6)

У третьому й четвертому абзацах ліричний герой уважно вдивляється у весняний вечір і відчуває захоплення, радість та водночас тихий смуток і задуму. У сяйві місяця, серед тиші чорних полів і співу садків він гостро переживає свою єдність із природою й людьми, які поруч. Місячне світло ніби освітлює його душу, і герой розуміє, що найцінніше для нього – рідна земля, українська весна, краса навколо, а також щирий людський погляд і любов. Він цінує ці хвилини духовного піднесення, коли відкривається справжній зміст життя: любов до весни, до рідного краю й до людини робить його існування по-справжньому дорогим і осмисленим.