Відповіді до підручника: Стр.171

Виробництво харчових продуктів

Практикуймо (контурна карта харчової промисловості)

На контурній карті України можна позначити такі основні райони:

1) Цукрова промисловість

• Головні області: Вінницька, Черкаська, Тернопільська, Хмельницька, частково Київська, Львівська, Полтавська.
• Обґрунтування: тут зосереджене бурякосіяння (родючі чорноземи, достатнє зволоження помірного клімату), є давні традиції цукроваріння з ХІХ ст., густе населення і розвинена транспортна мережа, тому вигідно переробляти буряк поблизу полів і споживачів.

2) Олійна промисловість

• Головні області: Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, частково Кіровоградська й західні області (нові заводи).
• Обґрунтування: степові райони з великими посівами соняшнику, сої, ріпаку; близькість до морських портів Чорного моря (експорт олії); потужні елеватори й переробні комбінати, наявність інвестицій у сучасні олійні заводи.

3) Молочна промисловість

• Головні центри: Яготин, Біла Церква (Київська обл.), Тернопіль, Радивилів, Тульчин, Первомайськ (Миколаївська обл.), Канів, Шостка, Полтава.
• Обґрунтування: розвинуте молочне тваринництво (корми, пасовища лісостепу й Полісся), висока густота населення й попит на молочну продукцію, вигідне транспортне положення біля великих агломерацій, спадщина радянських молококомбінатів.

4) М’ясна промисловість

• Головні центри: Харківська й Дніпровська агломерації, Кропивницький, Кременчук, Глобине (Полтавська обл.), Житомир та інші обласні центри.
• Обґрунтування: великі свино- та птахоферми поблизу зернового поясу України (дешева кормова база), наявність потужних м’ясокомбінатів біля великих міст-споживачів, зручні шляхи вивезення продукції в інші регіони й на експорт.

5) Кондитерська промисловість

• Головні центри: Київ і Вінниця ("Рошен"), Дніпро (АВК), Львів ("Світоч"), Тростянець (Сумська обл., "Монделіс"), Харків, Житомир, Черкаси, Дубно та ін.
• Обґрунтування: орієнтація на великі міста й транспортні вузли (споживчий чинник), близькість до цукрових, борошномельних і молочних підприємств (сировинний чинник), історичні традиції виробництва солодощів і прихід великих інвесторів та ТНК, що розміщують заводи біля основних ринків збуту.