Відповіді до підручника: Стр.181
Готова відповідь до завдання Стр.181 з ГДЗ Фізика 9 клас Засєкіна.
Фізика, 9 клас · Відповіді до підручника
Текстова відповідь
§ 29. Досліджуємо хвильові властивості світла
ДУМАЙ (питання 1–9)
- Який висновок зробив І. Ньютон з дослідів із призмою? 2. Що таке спектр світла і як його отримати? 3. Які промені сильніше заломлюються у склі — червоні чи фіолетові? 4. Що називають дисперсією? 5. Яка фізична причина утворення веселки? Чому її видно лише при певному положенні Сонця? 6. Чому на краях зображень у фотооб’єктивах іноді з’являються кольорові ореоли? 7. Чому предмети мають різне забарвлення? Якщо освітити червоний предмет синім світлом, яким він здаватиметься? Поясни. 8. У чому полягає різниця між інтерференцією та дифракцією? 9. Як можна довести хвильову природу світла за допомогою побутових предметів?
- І. Ньютон установив, що біле світло складене з променів різних кольорів, які по‑різному заломлюються в призмі.
- Спектр світла — це послідовність кольорів, на які розкладається біле світло; його отримують, пропускаючи вузький пучок білого світла через призму чи інший диспергувальний елемент на екран.
- У склі сильніше заломлюються фіолетові промені, а червоні — найменше.
- Дисперсія — це залежність показника заломлення (і швидкості світла в середовищі) від довжини хвилі, тобто від кольору світла.
- Веселка утворюється через заломлення, відбиття та повторне заломлення сонячного світла в краплинах дощу, що розкладає біле світло в спектр; її видно, коли спостерігач стоїть спиною до Сонця, а Сонце розташоване досить низько над горизонтом.
- Кольорові ореоли на краях зображень спричиняє хроматична аберація лінз: різні кольори мають різні показники заломлення й фокусуються на різних відстанях.
- Предмети мають різне забарвлення, бо по‑різному відбивають і поглинають промені різних кольорів; червоний предмет відбиває червоне й поглинає інші. Якщо освітити його синім світлом, майже все воно поглинатиметься, тому предмет здаватиметься темним, майже чорним.
- Інтерференція — це накладання когерентних хвиль, що дає чергування максимумів і мінімумів інтенсивності; дифракція — огинання хвилями перешкод і проходження через вузькі отвори з відхиленням від прямолінійного поширення (часто разом з інтерференційною картиною).
- Хвильову природу світла можна показати, наприклад, спостерігаючи кольорові смуги на мильній плівці чи компакт‑диску або направивши промінь ліхтарика через дуже вузьку щілину в картоні й побачивши дифракційні/інтерференційні смуги на екрані.