Відповіді до параграфів: Стр.37 (2)

1) Серцево-легеневу реанімацію треба проводити тоді, коли людина без свідомості, у неї відсутнє нормальне дихання (або є лише поодинокі судомні вдихи) і не відчувається серцебиття, тобто є підозра зупинки кровообігу.

2) Основні кроки серцево-легеневої реанімації:

- переконатися, що місце події безпечне для себе й потерпілого;

- перевірити свідомість: голосно звернутися до людини, обережно потрясти за плечі;

- покликати на допомогу, викликати швидку допомогу (103 або 112);

- відкрити дихальні шляхи (запрокинути голову, підняти підборіддя) і перевірити дихання не довше 10 секунд;

- якщо нормального дихання немає, покласти потерпілого на спину на тверду поверхню й розпочати натискання на середину грудної клітки частими ритмічними поштовхами;

- по можливості чергувати 30 натискань на грудну клітку з 2 рятувальними вдихами;

- продовжувати СЛР до появи ознак життя або приїзду медиків, не наражаючи себе на небезпеку.

3) Не можна зволікати з початком реанімації, тому що без кровообігу і кисню клітини мозку та інших органів дуже швидко ушкоджуються: уже через кілька хвилин людина може загинути або мати тяжкі наслідки. Чим раніше почати СЛР, тим вищі шанси врятувати життя і зменшити ускладнення.

4) Можлива відповідь: Я вважаю, що готовий / готова провести СЛР у реальному житті, якщо буду впевнений / впевнена у власній безпеці. Розумію, що можу хвилюватися, тому хочу ще тренуватися і, за можливості, пройти курси домедичної допомоги, щоб діяти впевненіше.

5) Надати допомогу людині можуть заважати: страх зробити щось неправильно або нашкодити, паніка й сильне хвилювання, брак знань і практики, страх відповідальності чи покарання, боязнь заразитися, небезпека місця події (вогонь, вибухи, рух транспорту), а також байдужість або небажання втручатися.