Відповіді до параграфів: Стр.32 (6)

Можливий варіант виконання групового завдання.

Спочатку група пригадує загальний алгоритм дій при будь‑якій надзвичайній ситуації:

– оцінити безпеку місця події для себе та інших, усунути або обійти небезпеку;

– підійти до потерпілого, представитися, з’ясувати, що трапилося;

– оцінити свідомість (реакція на голос, легкий дотик до плеча);

– оцінити дихання (бачу‑чую‑відчуваю не довше 10 секунд) і наявність сильної кровотечі;

– доручити комусь викликати 103 або 112, чітко повідомити, що сталося і де ви знаходитесь;

– надати потрібні домедичні заходи залежно від стану потерпілого;

– стежити за станом потерпілого до приїзду медиків, не залишати його самого.

Далі учні розподіляють ролі (потерпілий, той/та, хто надає допомогу, свідки, диспетчер) і розігрують кілька типових описів уявних потерпілих.

Ситуація 1. Потерпілий при свідомості, є сильна кровотеча з рани на руці.

– Забезпечити безпеку, за можливості використати рукавички або інший захист рук.

– Посадити або покласти потерпілого, заспокоїти його.

– Сильно притиснути рану чистою тканиною чи бинтом (якщо може – нехай сам притискає).

– Підняти ушкоджену руку вище рівня серця, накласти тугу тиснучу пов’язку; за потреби додати ще шари.

– Викликати екстрену допомогу, спостерігати за загальним станом (колір шкіри, свідомість, дихання).

Ситуація 2. Потерпілий лежить без свідомості, але дихає.

– Оцінити безпеку, підійти, голосно звернутися, легко потрясти за плечі.

– Якщо реакції немає, перевірити дихання за принципом «бачу‑чую‑відчуваю».

– Доручити комусь викликати швидку допомогу.

– Надати стабільне бокове положення: обережно покласти потерпілого на бік, голову трохи закинути назад, щоб забезпечити вільні дихальні шляхи.

– Контролювати дихання й стан потерпілого до приїзду медиків.

Ситуація 3. Потерпілий без свідомості, дихання немає.

– Перевірити безпеку місця, свідомість та дихання потерпілого.

– Негайно викликати 103 або 112 (або доручити це іншій особі), увімкнути гучний зв’язок.

– Розпочати серцево‑легеневу реанімацію: виконувати ритмічні натискання на середину грудної клітки прямими руками з частотою приблизно 100–120 натискань за хвилину.

– За можливості й відповідно до навчання додати штучні вдихи у співвідношенні 30 натискань : 2 вдихи.

– Продовжувати реанімацію до появи ознак життя, приїзду медиків або повного виснаження того, хто надає допомогу.

Таке моделювання дозволяє відпрацювати послідовність надання першої домедичної допомоги при різних невідкладних станах уявних потерпілих.