§ 33 Мовні аспекти вивчення речення » 367

Перепишіть, уставляючи пропущені літери та розділові знаки. Обґрунтуйте їх уживання. 1. Настала весна, віє теплом, зі стріх вода капле, сонечко світить, тане сніг, задзюрчали по вулицях струмочки, садки зазеленіли. 2. Прийшла весна, весела верба зазеленіла, соловейко затьохкав, вишні цвітом укрилися. 3. Красно гріє весняне сонце на чистому небі, весело стрибає його довго проміння в прозорому повітрі, теплий з полудня вітер віє понад землею і допомагає сонцю в його роботі. 4. Оксамитна святкова тиша сповивала весняну землю, в цій тиші синіло глибоке, бездонне небо, по ньому до самого надзем’я гнувся Чумацький Шлях. Складіть усне висловлення «Моє місто (село) навесні». Уживайте безсполучникові складні речення. Цього року весна прийшла до міста рано. Парки імені Т. Шевченка, Центральний, Західний, бульвари Лесі Українки, Лівобережний та Бажана, проспекти Вернадського, Перемоги нашого старого міста раділи теплим, сонячним дням. Спекотні, майже літні промені активно працювали над «причепуренням» міста: починали квітувати ранні нарциси; розкішні тюльпани, задоволені собою, відкривали назустріч сонцю свої лагідні личка; ніжні пелюстки черемхи та абрикосів соромливо притрушували жовтавим пилком зазеленілу травичку. І раптом знову повернулася зла, жорстока і холодна зима – парки, алеї, вулиці — все навкруги вкрилося кіркою важкого, холодного снігу; життя завмерло на декілька днів. Завалило снігами вулицю Вокзальну, у квітневих снігових заметах на проспекті Вернадського буксували нерозважливі водії; подвір’я та провулки були вкриті поваленими та поламаними деревами. Сумно було спостерігати за пониклими квітами; серце розривалося від болю за знищений цвіт дерев і засніжені клумби. Природа втрачала свої ніжні квітки, безладно метушилися сповнені розпачу харків’яни. Але за кілька днів зима відступила, заливши вулиці та проспекти тоннами свіжої талої води, вивівши на вулиці зраділих дітей та заклопотаних дорослих. Львів, умитий несподіваною негодою, заяскравів сотнями тисяч нових квітів та свіжозасіяних клумб. Яке це щастя — жити у рідному місті, працювати над його розбудовою і пишатися ним!