ТЕКСТ ЯК ОДИНИЦЯ МОВЛЕННЯ » 339

Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Пам’ятаю батька молодим, смаглявим, з тонкими рисами обличчя та ввічливими й доброзичливими манерами. Коли зирять з екрана нахабні, брехливі очі деяких оракулів, постають у моїй пам’яті й душі очі мого батька — прекрасні й чесні очі втомленої одвічною працею людини. В його зітханні — втома людини, що все життя воювала з жадобою й крутійством, та так і не перемогла їх. Який же він був красень! Яке в нього було обличчя зі смаглявим рум'янцем на всю щоку! Яка горда постава! Які інтелігентні руки! Тепер ті руки обважніли й набрякли, а я їх пам'ятаю витонченими й ніжними. Золоті й добрі батькові ручечки...