Пряма і непряма мова » 97

Пригадайте найбільш вдалі, на вашу думку, діалоги з прочитаних вами творів. Чим саме вони вам запам’ятались? Дві-три репліки з одного з таких діалогів запишіть із пам’яті. Отож до нього за порадою і надумав звернутися Вітька. — Ти вмієш берегти страшну таємницю? — поцікавився Горобець. — Та я!.. — Федько підтягнув штани, бо завжди доношував батькові і завжди вони в найважливішу хвилину намагалися недоречно з’їхати вниз. — Та я клянуся!.. Авторитетно! Сирою землею і рідною матір’ю, що мовчатиму, як риба. Тьху, тьху, тьху!!! Та щоб мені з місця не встати, та щоб... — Вірю,— обірвав Вітька потік страшної клятви і сказав з нарочито байдужим виглядом: — Так от, я покохав. — Хі-і-і!! — аж присів здивований Федько, і його осоружні штани поїхали вниз.— Оце здорово! І насправді? Вітька похмуро кивнув. — До могили? — До могили. — Х і-і-і... А як ти покохав? Свідомо чи активно? — Федько часто вживав у розмові вичитані слова. — Узяв і покохав. Що ж тут такого? Для мене це дуже просто. — От здорово,— все ще не міг отямитись Федько.— А я ще й не додумався закохатися, а читати про це читав, А хто ж вона, дама твого серця? — То не дама, а Галя Козачок.