Відповіді до підручника: Стр.86 (16)

Можлива відповідь.

Я поставив би п’єсу як живу картину українського села першої половини ХІХ ст. Головний акцент зробив би на протиставленні щирого кохання Олексія й Уляни та корисливих розрахунків дорослих, а також на комічних ситуаціях і мовній характеристиці Стецька, Скорика, Одарки.

Сцену оформив би як простору селянську хату й подвір’я: біла піч, лави, довгий стіл з великою хлібиною, мисник, рушники на стінах, у кутку ікони з вишитими рушниками. Під час зміни яв дія переходила б то до хати Одарки, то на вулицю, то на майданчик для танців; на заднику видно краєвид Гончарівки, городи, луки, річку. Світло й музика підкреслювали б настрій сватання: то тривогу Уляни, то веселощі селян.

Одяг персонажів був би в традиційному українському стилі. Уляна – у вишитій сорочці, плахті, керсеті, з намистом і вінком або хусткою; Олексій – у вишиванці, свиті чи жупані, шароварах і чоботях. Одарка – в темнішому, трохи зношеному вбранні, з туго зав’язаною хусткою, щоб підкреслити її втомленість і клопіт. Стецька вбрав би дещо кумедно: занадто яскрава свита, завеликі чоботи, безглуздо зав’язана шапка чи хустка – це посилило б його комічність. Інші селяни були б у святкових народних строях, щоб створити ярмарково-сватальний настрій.

У змісті твору майже нічого не змінював би: основний конфлікт і щаслива розв’язка залишилися б такими, як у Квітки-Основ’яненка. Можна лише трохи скоротити окремі довгі репліки та додати кілька безсловесних сцен (пантоміма, танці), щоб сильніше показати переживання Уляни й Олексія та чіткіше наголосити на праві молодих самим обирати пару й на засудженні примусового шлюбу.