Відповіді до підручника: Стр.44 (10)

Персоніфікація (уособлення) – це художній засіб, коли неживим предметам, явищам природи або абстрактним поняттям надають рис живої істоти.

У «Слові про похід Ігорів» Руська земля змальована саме так. Вона стогне й тужить разом з людьми: «Застогнав тоді Київ тугою, заголосив Чернігів напастями, журба розлилась по Руській землі», «Ой і стогнати землі Руській, колишні часи і князів колишніх пригадуючи!». Земля ніби пам’ятає минулу славу, «пригадує» князів, тобто мислить, як жива істота.

Природа Русі співпереживає поразці й перемогам русичів: «чорна земля під копитами, кістми засіяна, кров’ю полита, – тугою зійшли тії кості на Руській землі», а в кінці поеми «землі раді, городи веселі», коли Ігор повертається з полону. Отже, Руська земля здатна відчувати біль, тугу, радість.

Крім того, до Руської землі автор і герої звертаються, як до живої: вона захищає своїх синів, дає їм сили, страждає разом із ними. Усе це доводить, що Руська земля у творі – не просто територія, а уособлена, персоніфікована істота, центральний образ поеми.