Відповіді до підручника: Стр.44 (8)

Ярославна тужить у Путивлі за своїм чоловіком, князем Ігорем Святославичем, а разом із ним – за усією розбитою дружиною руських воїнів.

Княгиня звертається до сил природи: до вітру-вітрила, до ріки Дніпра-Славутича і до сонця-трисвітлого.

Вона просить вітер не нести на крилах ворожі стріли проти дружини Ігоря, Дніпро – повернути їй чоловіка з полону, а сонце – не випалювати воїнів у безводному степу, не сушити їм луки й сагайдаки, зберегти їм життя.

Плач Ярославни стає уособленням туги й відчаю всієї Руської землі, бо вона оплакує не тільки свого чоловіка, а й усіх загиблих руських воїнів. Її стогін на валу, звернення до стихій передають спільний біль жінок, матерів, усього народу, тому образ Ярославни набуває узагальненого, символічного значення.