РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ » Стр.235 (8)

8. Прочитайте інтерв’ю Василя Чепіжного для районного радіо й газети. Чепіжний узяв мікрофон, подивився на нього, як на недоспілий баклажан, і сказав: — Зловлений у тернових чагарях за Івановим яром останній у нашому районі, а незабаром і у світі вовк Сіроманець. — Чепіжний набрав повітря. — Це не казка і не легенда. Сіроманця спіймано. Ми можемо лише пожалкувати, що його спіймано так пізно. Тепер ми й наші кози з кіньми можуть бути спокійними. Вовк Сіроманець ще під час свого дитинства був лютим звіром, він водив тьму-тьмущу зграй, перевів сотні тисяч нашого поголів'я, а в останні часи почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю... — Василю, і тобі не стидно отаке городити, — жалісно подивилася на Чепіжного сторожиха баба Маня. — Так я ж для газети, — швидко, пошепки проговорив Чепіжний. — Ідіть і краще підметіть у конторі... Звиняйте, так-от: гадаю, що Сіроманець віднині й навіки житиме в обласному звіринці, тобто в зоопарку. Я особисто зобов'язуюся, якщо треба, двічі на рік — на Восьме березня і на сьогодні, у ніч його злову, — яке там у нас сьогодні число? — неважно, завозити Сіроманцеві на мотоциклі в область у зоопарк стільки м'яса, скільки він з'їсть за добу... Я знову жалкую про пригнічений теперішній вовчий стан, але що поробиш? Усіх його, Сіроманчиних, ще не вловлених товаришів, чекає нерадісне майбутнє як на наших земних материках, так і на інших планетах!.. Усе, виключайте. Тепер — до кузні! Напевно, справедливе зауваження йому зробила баба Маня. Адже тепер вовк був сліпий, він вже не завдавав такої шкоди селянам, а Чепіжний свідомо говорив неправду.