Відповіді до підручника: Стр.73 (5)

1. Зразок повідомлення про роботу ветеринарів

Ветеринар – це лікар тварин. Він оглядає тварин, ставить діагноз, призначає й дає ліки, робить щеплення, перев’язки та операції. Ветеринар стежить, щоб тварини правильно харчувалися, жили в чистоті й безпеці. Такі лікарі працюють у ветеринарних клініках, зоопарках, цирках, на фермах, у притулках для бездомних тварин. Щоб бути ветеринаром, треба дуже любити тварин, бути уважним, сміливим, терплячим і відповідальним, добре знати біологію й закінчити спеціальний ветеринарний навчальний заклад. Робота важка, але дуже потрібна, бо ветеринари рятують життя тварин і допомагають людям піклуватися про своїх улюбленців.

2. Зразок детального відтворення тексту «Лу – ветеринарка»

У розповіді дівчинка на ім’я Луїза, або просто Лу, говорить про свою мрію стати ветеринаркою. Її мама працює археологом на станції юних натуралістів, тому вдома всі люблять природу. Лу з дитинства цікавиться тваринами. Вона згадує, як вони часто гостювали в бабусі в селі. Маму там приваблювало свіже повітря, а Лу найбільше любила бабусиних гусей, качок, курочок і кроликів.

Дівчинка жартома фарбувала курчат гуашшю, перев’язувала курці лапку, прив’язувала кролику на шию метелика. Мама дивувалася її витівкам і пояснювала, як треба правильно доглядати за тваринами, щоб їм не зашкодити. Потім Лу розповідає, як разом із сестрою Лорою побувала в Науково-природничому музеї. Там вони побачили сотні цікавих експонатів і дізналися про різні професії працівників музею: реставраторів, краєзнавців, археологів, інженерів, зберігачів, працівників ІТ, ветеринарів.

Далі сім’я відвідала реабілітаційний центр для бурих ведмедів у Національному природному парку «Синевир». Там лікують ведмедів, які постраждали, для них зроблено басейн та окремі барлоги. За тваринами доглядають ветеринари й працівники лісового господарства, єгері, які охороняють ліс і його мешканців.

На початку місяця мама повезла дівчат у Тернопільський краєзнавчий музей. У ньому зібрано дуже багато видів птахів із різних куточків Землі. Лу найбільше вразив качкодзьоб: це дивний птах, який відкладає яйця, як звичайний птах, але годує малят молоком, як ссавець. У нього хвіст, як у бобра, защічні мішки, як у хом’яка, м’який широкий дзьоб-ласти для плавання, п’ятипалі лапи, завдяки яким він може і плавати, і ходити, і рити землю. Дівчинка згадує й пташку ківі з хутряним пір’ям, довгим дзьобом і величезним яйцем.

Та найкрасивішою Лу вважає качку-мандаринку. Вона описує її яскраве пір’я, схоже на різнокольорові кубики, овали, трикутники, прямокутники й лінії. Розглядаючи цих дивовижних тварин і птахів, Лу ще більше переконується, що хоче пов’язати своє життя з природою і стати ветеринаркою, щоб лікувати й захищати тварин.