Відповіді до підручника: Стр.139

Богдан-Ігор Антонич

6.2

1–Г, 2–В, 3–А (оксюморон у поданих прикладах не використано).

6.3

1–А, 2–В, 3–Г («Автобіографія» у цьому завданні не використано).

6.4

У 20–30-х роках у Західній Україні літературний процес розвивався автономно від радянської України й орієнтувався на європейські течії (символізм, імпресіонізм, експресіонізм, авангардизм). Виникли угруповання «Митуса», «Логос», «Дажбог», «Гроно», «Дванадцятка», активно розвивалися лірика (Б.-І. Антонич, С. Гординський), проза (Ірина Вільде, О. Турянський, А. Чайковський, Б. Лепкий) та драматургія, а також з’явився театр «Заграва».

6.5

Поезії Б.-І. Антонича, як і ранні вірші П. Тичини, вирізняються великою музикальністю, ритмомелодикою й кольоровістю образів. Обох поетів споріднює життєствердний настрій, відчуття космічної гармонії світу й сміливі формальні експерименти.

6.6

Антонич свідомо спирався на народну, зокрема лемківську, мовну стихію, прагнучи показати багатство й самодостатність української лексики. Тому він уникав іншомовних слів, щоб не руйнувати національний колорит і музикальність мови своїх віршів.

6.7

Асоціативність — це зв’язок між уявленнями, коли одне викликає інше за подібністю, суміжністю чи контрастом, народжуючи нові, несподівані значення. У віршах Антонича постійно виникають асоціативні ряди: наприклад, у «Зеленій Євангелії» весна уподібнюється до каруселі, земля — до барвистого сну, а в «Різдві» місяць стає «золотим горіхом», що поєднує образи нічного неба, хліба й різдвяного дива.

6.8

Міфологізм — це поетичне використання міфів, мотивів і образів давніх вірувань у художньому творі, коли вони набувають нових значень. У Антонича міфологізм виявляється в поєднанні християнських і язичницьких мотивів: у «Різдві» та «Коляді» народження Христа перенесене в лемківське село й оточене образами місяця-хліба, сонця в крисані, різдвяних саней, а в «Зеленій Євангелії» земля постає як священний живий міфічний організм.

6.9

Світ ліричного героя Антонича — це гармонійний, одухотворений всесвіт, у якому людина відчуває себе частиною великої живої природи. Він сприймає життя як радісне чудо, навіть серед злиднів і випробувань зберігає внутрішній спокій, любов до землі й довіру до її вічного оновлення.

6.10

Провідні мотиви його поезій: радісне прийняття життя (вітаїзм) і любов до землі; нерозривна єдність людини й природи; поєднання язичницького й християнського світобачення; усвідомлення космічної гармонії й таємниці світу.

6.11

З огляду на долю багатьох митців «розстріляного відродження», аполітичний Антонич у радянській Україні, ймовірно, зазнав би цензури, тиску з вимогою писати ідеологічну поезію або був би замовчаний. Не можна виключати й ризику репресій, адже його вільна, міфопоетична, позапартійна лірика погано вписувалася б у канони соцреалізму.

6.12

А. Виконання семінаристів — урочисте, багатоголосе, у традиційному церковному стилі. Виконання Х. Соловій — ніжне, ліричне, з елементами сучасної фолкмузики.

Б. Мені більше сподобалося виконання Христини Соловій, адже її ніжний голос і мелодійний супровід створюють особливу різдвяну атмосферу.

В. Поєднано поезії «Різдво» та «Коляда». Їх об'єднують тема народження Христа, зимові образи та українські різдвяні традиції.

Домашнє завдання 2

Приклад короткого відгуку: «Поезії Богдана-Ігоря Антонича вразили мене поєднанням простої сільської картини з глибокими філософськими думками про сенс життя. Особливо сподобалося, як у віршах “Різдво”, “Коляда” й “Зелена Євангелія” поет показує нерозривну єдність природи, людини й Бога, використовуючи яскраві образи й мелодійну мову».