Відповіді до підручника: Стр.17

Поетичне самовираження

3

Павло Тичина народився 23 січня 1891 р. в селі Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка й учителя Григорія та його дружини Марії: мати оточувала сина теплом, а батько був суворим і вимогливим. Змалку хлопець виявив хист до співу, музики, малювання й віршування, а в дев’ять років батько віддав його до монастирського хору в Чернігові, де Павло здобував освіту й учився співати; згодом він навіть навчав нотної грамоти новачків, серед яких був майбутній відомий композитор Григорій Верьовка. У Чернігові Тичина навчався в духовній семінарії, співав у хорі, грав в оркестрі й став найкращим кларнетистом, а також брав уроки малювання в художника Михайла Жука, який ввів його в коло місцевої інтелігенції. Із 1911 р. поет відвідував творчі зустрічі в домі Михайла Коцюбинського, а 1912 р. у «Літературно-науковому віснику» надрукували його перший вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…». У 1913–1917 рр. Тичина навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, паралельно працював у газетах «Рада» і «Світло» та був помічником хормейстера в театрі Миколи Садовського. 1915 р. він написав першу поетичну книжку «Панахидні співи» (опубліковану значно пізніше — 1993 р.), а в 1918–1919 рр. працював у газеті «Нова рада», журналі «Літературно-науковий вісник» і мандрував Україною в складі капели композитора Кирила Стеценка, поєднуючи музичний і літературний таланти. Головною справою його життя стала поетична творчість, яка прославила Тичину як одного з найвидатніших українських поетів ХХ століття.