Відповіді до підручника: Стр.205

Художня деталь

12.1

Б) присвятою.

12.2

Як цитати з новели подано: назву «Три зозулі з поклоном» (у різних формах), означення «маленької Марфи», вислів «Сибір неісходиму», фрагмент листа Михайла «як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном», слова «чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть від морозу», репліку «Тоді не було б тебе...», означення «татова сосна». Лапки тут показують, що це прямі або майже дослівні слова автора й персонажів твору.
Зі стилістичною настановою (іронією, образністю, умовністю) взято: «винесено сміття», «розмістити», «любовний трикутник», «трикутнику», «кути», а також слова «віддано», «одне одного чуючи». Тут це вже не точні цитати, а мовні образи й терміни літературознавця, тому лапки підкреслюють переносне, умовне значення цих висловів.

12.3

Так, «татова сосна» — художня деталь. Це конкретний предмет пейзажу, пов’язаний із біографією батька (він її садив), що набуває символічного змісту: пам’ять про репресованого Михайла, зв’язок поколінь, опору для матері й сина. Вона з’являється на початку й у фіналі новели, тому допомагає зосередити увагу на головній ідеї твору.

12.4

Закреслення показує внутрішню боротьбу людини, яка пише: їй страшно й боляче назвати Сибір «неісходимою», ніби приректи себе на повну безнадію, тому рука мимоволі стирає ці слова. Але потім вона знову їх повторює, бо герой усвідомлює гірку правду про табірну неволю, від якої практично немає виходу; ця деталь підкреслює трагізм його становища.

12.5

Експозиція — повернення сина-оповідача з міста в село, його поява біля хати Карпа Яркового, зустріч поглядами з Марфою, «татова сосна», перша розмова з матір’ю про батька.
Зав’язка — зізнання матері, що Марфа любила Михайла, та початок її спогаду про минуле: чекання Марфи листів, її походи до пошти.
Розвиток подій — розгорнута розповідь про сім’ю Михайла й Софії, про нерозділене кохання Марфи, арешт і заслання Михайла, сценки біля пошти, пісня бандуриста, листування з Сибіру.
Кульмінація — епізод читання останнього листа Михайла з табору, у якому він «посилає Марфі три зозулі з поклоном» і говорить про «Сибір неісходиму»; найвищий емоційний напружений момент для Софії, Марфи й читача.
Розв’язка — повернення до теперішнього часу: мати й син біля «татової сосни», усвідомлення сином глибини чужої любові й слів матері «Тоді не було б тебе», що поєднують трагедію минулого з його власним життям.

Домашнє завдання: художні деталі

Приклад виконання (основні художні деталі й їхнє значення):

1. Новенький дешевий костюмчик студента (зароблений на розвантаженні трьох вагонів цегли) — показує бідність, працьовитість і зрілість оповідача, його вміння самостійно відповідати за себе.
2. Молоденькі сосни рядочками перед Карповою хатою — символ нового життя, часу, що минув від арешту Михайла, змін у селі.
3. Велика «татова сосна», «та, що твій тато садив» — знак присутності батька, пам’яті про нього, опора для матері й сина; пов’язує теперішнє з трагічним минулим.
4. Сиве волосся Марфи, що колись сяяло золотом — художня портретна деталь, яка підкреслює передчасно зів’ялу молодість, спалену коханням і горем.
5. Марфа, що «ворушить губами» й говорить тихо — вияв її сором’язливої, боязкої, але глибокої й щирої любові, яку вона боїться показати відкрито.
6. Сині губи матері — свідчення її хворобливості, життєвого виснаження, усіх пережитих утрат; разом з тим — знак стриманого, мовчазного страждання.
7. Брезентова поштарська сумка дядька Левка — речова деталь, що уособлює єдиний зв’язок із засланим Михайлом; від неї Марфа чекає бодай звістки.
8. Ромашка, з якої Марфа обриває пелюстки («є — немає…») — традиційний символ дівочого ворожіння на кохання, що підкреслює її наївність і надію.
9. Образ «трьох зозуль з поклоном» з листа Михайла — символ посланої здалеку любові, неможливої зустрічі, тепла й туги, що долають простір, але безсилі перед Сибіром.
10. Вираз «Сибір неісходиму» — художня словесна деталь, яка передає безмежність і безвихідь заслання, посилює трагічний пафос новели.