Відповіді до підручника: Стр.126

Модерна драматургія

3

1 Мина Мазайло — Д
2 дядько Тарас — Г
3 тьотя Мотя — Б
4 Мокій — А

4

У 1920‑х роках в Україні діяло понад сімдесят професійних театрів, поряд із самодіяльними трупами. Театр розвивався у двох напрямах: традиційному (театр ім. І. Франка з психологічно‑побутовими виставами) та експериментальному (театр «Березіль» Леся Курбаса з поєднанням драми, пластики, хору, елементів цирку й кіно). Швидко розвивалася драматургія: з’являються нові п’єси В. Винниченка, Я. Мамонтова, І. Кочерги, І. Дніпровського, М. Ірчана, М. Куліша.

5

Лесь Курбас — український режисер‑новатор, актор і теоретик театру, засновник модерного політичного й філософського театру в Україні. Він керував «Молодим театром», «Березолем», поставив багато вистав за українською й світовою класикою та п’єсами М. Куліша, вивівши український театр на європейський рівень. 1933 року його заарештували, 1937‑го розстріляли в Сандармосі; посмертно реабілітований.

6

Так, співпраця була творчо дуже сприятливою: Курбас поставив у «Березолі» п’єси Куліша («97», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса»), що стали вершиною української модерної драматургії й театру. Саме завдяки цій співпраці утвердився новаторський, європейськи орієнтований театр, хоча політично вона загострила конфлікт митців із владою й завершилася репресіями.

7

П’єси М. Куліша порушують теми революції та громадянської війни, голоду й трагедії села («97»), соціальної й національної нерівності, боротьби за українську державність («Патетична соната», «Маклена Граса»), проблем мови, міщанства й українізації («Мина Мазайло»). Новаторство драматурга — у філософічності й психологічній глибині модерної драми, поєднанні трагічного й комічного, використанні експресіоністичних і символічних засобів, складній композиції та яскравій сатирі на сучасну йому дійсність.

8

Комедію вилучили з репертуару, бо вона гостро висміювала міщанство, русифікацію, подвійні стандарти радянської політики українізації й показувала національну проблему без «позитивних» героїв. Після згортання українізації така сатира здалася владі небезпечною й «ідеологічно шкідливою».

9

Як і в Ібсена, Шоу та Брехта, у п’єсах Куліша в центрі — не побутова історія, а гострий суспільний і філософський конфлікт, що примушує глядача замислитися. Він широко використовує умовність, гротеск, поєднання трагічного й комічного, дискусійні діалоги та «маски»‑персонажі, через які викриває лицемірство влади й духовну кризу суспільства — риси, близькі до модерної драми й театру абсурду.

10

Найбільше запам’яталася сцена занять з «правильних проізношеній», коли Мина з учителькою безглуздо тренуються у «правильній» російській вимові. Вона найяскравіше показує його смішне прагнення відмовитися від усього українського заради кар’єри й викриває духовну порожнечу міщанства.

11

Я б вибрав(ла) роль Улі. Ця героїня цікава тим, що починає гру заради інтриги, але поступово щиро переймається українською мовою й Мокієм, тому в її образі добре видно, як може змінитися ставлення людини до мови й власної ідентичності.

12

Так, проблеми п’єси й сьогодні актуальні: суспільство й далі дискутує про значення української мови, зміну прізвищ, мовне середовище в освіті, медіа й побуті. І нині трапляються сімейні конфлікти через вибір мови спілкування або небажання окремих людей переходити на українську, а водночас багато хто, як Уля, поступово усвідомлює, що мова є важливою частиною особистої й національної гідності.

Домашнє завдання 1

Мина Мазайло — прізвище зі стрижнем «мазати, замазувати» натякає на прагнення героя «замазати» своє походження й змінити зовнішню оболонку замість суті. Мокій (Мокій Мазайло) має рідкісне, старовинне українське ім’я, що підкреслює його «небуденність» і прив’язаність до національних коренів. Рина (скорочення від Мокрина) звучить модно й трохи штучно, що відповідає її міщанській позі й життю «для форми». Уля — м’якше, зменшене ім’я, яке підкреслює її жіночність і здатність до змін. Тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва) має грубувате, важке ім’я, що підсилює враження примітивного великодержавного шовінізму. Дядько Тарас — ім’я асоціюється з Тарасом Шевченком і уособлює стихійного, але все ж українсько свідомого селянина.

Домашнє завдання 2

Приклади ремарок з уривків п’єси:

• «Уля перед люстром» — показує, що Уля любить свою зовнішність, стежить за собою й водночас трохи кокетлива.
• «Хотіла показати, та засоромилася. Похилілася» — ремарка підкреслює її сором’язливість і внутрішню боротьбу між грою та щирим почуттям.
• «Мокій того майже не помітив. Ще більш піднесено…» — виявляє фанатичну захопленість Мокія мовою, через що він не помічає жіночих сигналів.
• «Уля вже никла жалощами» — показує глибоку співчутливість Улі до самотності Мокія, її щиру емоційну вразливість.

Такі ремарки доповнюють репліки, допомагають розкрити психологічний стан і характер персонажів без прямих авторських пояснень.

Домашнє завдання 3

Приблизний план презентації:

1. Заголовок: «Український театр 1920–1930‑х років: Лесь Курбас і Микола Куліш».
2. Слайд про стан театру після революції: кількість театрів, поява масових самодіяльних колективів, два напрями розвитку — традиційний і експериментальний.
3. Театр ім. І. Франка: основний репертуар, продовження традицій «театру корифеїв», постановка драми «97» М. Куліша.
4. Лесь Курбас і театр «Березіль»: коротка біографія режисера, створення модерного українського театру, поєднання драми з пластикою, хором, елементами цирку й кіно.
5. Співпраця Курбаса й Куліша: найважливіші постановки («97», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Маклена Граса»), їхній вплив на європеїзацію українського театру.
6. Микола Куліш як драматург‑новатор: основні п’єси, тематика (революція, село, національна ідентичність, мова), риси модерної драматургії.
7. Репресії проти митців «розстріляного відродження»: заборона п’єс, арешт Курбаса й Куліша, короткий висновок про значення їхньої спадщини для сучасного українського театру.