Відповіді до підручника: Стр.154

Під чужим небом

4

Провідна тема поезії Є. Маланюка — Україна: вигнанець бачить її як недосяжну фата-моргану, але мріє про сильну державну «волю державну» й відчуває відповідальність за її майбутнє. У вірші «Стилет чи стилос?..» поет ставить проблему ролі митця: бути лише співцем краси (стилосом) чи борцем (стилетом), і свідомо обирає «веселий галас бою», тобто активну, бойову, державницьку поезію, що втручається в реальне життя. Історіософська лірика Маланюка тлумачить українську історію як велику героїчну поему, у центрі якої — козацтво; серед улюблених образів — Б. Хмельницький, І. Мазепа, М. Залізняк, І. Ґонта, постать козака-запорожця. У «Уривку з поеми» ліричний герой — нащадок чумаків і січовиків, у його жилах «рокоче запорозька кров»: через алюзії на історичні постаті й події поет стверджує незнищенність національного характеру та готовність народу знову боротися за волю. У вірші-пролозі «Напис на книзі віршів» автор усвідомлює свою місію «імператора залізних строф»: веде вірші «як когорти» назустріч «творчим катастрофам», говорить про поєднання меча й пера («чому стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет») і вірить, що його поезія допоможе нащадкам розгледіти шлях у майбутнє. Таким чином, твори Є. Маланюка поєднують патріотичний пафос, історичну пам’ять, козацьку символіку й вимогу сильної, відповідальної особистості.