Відповіді до параграфів: Стр.112 (8)

1. «Якщо я просто спробую наркотик, мене не покарають за законом, адже це не зберігання і не поширення» – це міф.

У пам’ятці в параграфі сказано: «Виробництво, зберігання, перевезення, збут і придбання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів — кримінальний злочин». Щоб «просто спробувати», потрібно отримати (придбати) і хоч короткий час мати при собі заборонену речовину. А придбання й зберігання вже є підставою для відповідальності за законом.

2. «Якщо мій друг попросив мене передати йому “щось”, і це виявилося забороненою речовиною, я не несу відповідальності, бо це не моє» – це міф.

Закон оцінює не те, кому належить речовина, а які дії людина з нею здійснює. Передача іншій особі забороненої ПАР є формою збуту чи участі в ньому. Той, хто погоджується переносити або передавати таку речовину, бере участь у незаконних діях і може нести відповідальність.

3. «Відповідальність згідно із законом за дії з наркотичними речовинами стосується лише важких наркотиків» – це міф.

У Кримінальному кодексі йдеться про наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги, внесені до спеціальних переліків, а не лише про так звані «важкі» наркотики. Незаконні дії з будь-якими забороненими ПАР можуть спричинити відповідальність, просто вид і суворість покарання залежать від конкретної речовини й кількості.

4. «Держава лише карає за ПАР, але не допомагає тим, хто хоче позбутися залежності» – це міф.

У параграфі прямо зазначено, що держава не лише карає, а й надає підтримку. В Україні діють спеціальні програми профілактики, лікування й реабілітації для людей із залежністю від психоактивних речовин (наприклад, програми типу «Зменшення шкоди»). Їхня мета – допомогти людині подолати залежність і повернутися до повноцінного життя.