Відповіді до підручника: Стр.145
Готова відповідь до завдання Стр.145 з ГДЗ Всесвітня історія 9 клас Щупак 2026.
Всесвітня історія, 9 клас · Відповіді до підручника
Текстова відповідь
2. Суспільно-політичне життя в умовах самодержавства
1
Спрогнозуйте вплив політики самодержавства та характеру опозиційних сил на політичний розвиток Російської імперії.
Політика самодержавства (збереження необмеженої влади, станової нерівності, національного гноблення, заборона легальної опозиції) гальмувала політичну модернізацію й поглиблювала суспільну напругу. У відповідь опозиційні сили радикалізувалися, дедалі більше вдавалися до нелегальної боротьби й насильницьких методів, що робило неминучими революційні вибухи й у підсумку призвело до краху імперії.
2
З’ясуйте особливості боротьби опозиційних течій і рухів проти влади Російської імперії: визначте спільні й відмінні риси.
Спільне: усі течії виступали проти самодержавства, за демократичні права й соціальні зміни, спиралися на масові верстви населення й використовували нелегальні форми боротьби (пропаганду, страйки, повстання). Відмінності: народники орієнтувалися на селянство, практикували «ходіння в народ» і політичний терор; соціал-демократи (РСДРП) спиралися переважно на робітників, організовували страйки, демонстрації, партійну діяльність. Меншовики визнавали еволюційний шлях, масові організації й участь у легальних представницьких установах, союз із лібералами; більшовики робили ставку на збройне повстання, жорстко централізовану партію та соціалістичну революцію. Національно-визвольні рухи неросійських народів поєднували боротьбу проти самодержавства з вимогами автономії або незалежності й захисту національних прав.
3
Динаміку всіх вищезазначених подій та їх наслідки спробуйте відобразити у вигляді схеми «Способи та форми боротьби російської опозиції».
Приклад заповненої словесної схеми:
Способи та форми боротьби російської опозиції
| Опозиційні сили | Основні способи та форми боротьби |
|---|---|
| Народники | «Ходіння в народ», селянська агітація; створення таємних гуртків; політичний терор проти представників влади |
| Соціал-демократи (меншовики) | Організація профспілок; страйки й демонстрації; участь у легальних організаціях і виборчих кампаніях; парламентська діяльність (Держдума) |
| Соціал-демократи (більшовики) | Підпільні партійні осередки; революційна пропаганда; організація збройних повстань і повалення влади силою |
| Національно-визвольні рухи неросійських народів | Агітація за національні права; створення національних партій та культурних товариств; масові протести, повстання проти русифікації; вимоги автономії чи незалежності |
| Ліберальна опозиція (земці, конституційні демократи) | Петиції й вимоги конституції; діяльність земських і міських дум; легальна преса, громадські кампанії за реформи |
Наслідки: радикалізація значної частини опозиції, поширення революційних настроїв серед селян і робітників, зростання національно-визвольного руху, що підготувало ґрунт для революцій 1905–1907 рр. та початку ХХ ст.

4
Як, на вашу думку, посилення національно-визвольного руху неросійських народів вплинуло на політику самодержавства та ставлення російської опозиції до національно-визвольної боротьби народів, які мешкали в межах імперії?
Посилення національно-визвольного руху змусило самодержавство ще більше посилити національне гноблення: русифікацію, заборони мов і культур, репресії проти національних діячів. Водночас значна частина російської опозиції (особливо соціал-демократи й радикали) дедалі більше підтримувала боротьбу пригноблених народів, розглядала їх як союзників у спільній справі повалення самодержавства й домагалася для них автономії або права на самовизначення.