Відповіді до підручника: Стр.58

Готова відповідь до завдання Стр.58 з ГДЗ Всесвітня історія 9 клас Пометун 2026.

Всесвітня історія, 9 клас · Відповіді до підручника

Текстова відповідь

§ 8. Об’єднання Італії

Обговоріть у класі (до § 8. Об’єднання Італії)

Дослідник Ігор Срібняк у книзі «Італія / Italia: короткий нарис історії» стверджує, що правителям Сардинського королівства (до складу якого входив і П’ємонт) тривалий час вдавалося майстерно балансувати між інтересами Франції та Іспанії, успішно протидіючи їхнім спробам анексувати володіння Савойської династії. Чи можливо було досягти об’єднання Італії в єдину державу без зовнішньої підтримки?

Об’єднання Італії без зовнішньої підтримки було майже неможливим, бо Австрійська імперія залишалася надто сильною, а італійські держави — роздрібненими й слабкими. Вирішальну роль відіграли союзи П’ємонту з Францією та пізніше з Пруссією, їхня військова допомога проти Австрії й дипломатичне винесення «італійського питання» на європейські конгреси.

1. Якими були передумови об’єднання Італії

За текстом параграфа визначте основні передумови об’єднання Італії.

Основні передумови об’єднання Італії:

  1. Невдача революцій 1848–1849 рр. показала, що для визволення від австрійського панування потрібен сильний політичний центр, здатний очолити рух за єдність.
  2. Посилення ролі Сардинського королівства (П’ємонту) та особи короля Віктора Емануїла II, якого багато патріотів почали сприймати майбутнім об’єднувачем Італії.
  3. Проведення в П’ємонті поміркованих реформ і розвиток парламентаризму, що робило його привабливішим, ніж інші консервативні італійські держави, та забезпечувало політичну стабільність.
  4. Економічне піднесення П’ємонту в 50–60-х роках ХІХ ст.: індустріалізація, зростання кількості промислових підприємств, розвиток залізниць і торгівлі, що створило матеріальну базу для об’єднання.
  5. Діяльність прем’єр-міністра Каміло Кавура, який провадив модернізаційні реформи, зміцнював фінансову систему, умів поєднувати інтереси різних політичних сил (лібералів, частини радикалів, Гарібальді та його прихильників).
  6. Успішна зовнішня політика П’ємонту: союз із Францією, участь у Кримській війні та винесення «італійського питання» на Паризький мирний конгрес 1856 р., що привернуло увагу великих держав до прагнення італійців до єдності.
  7. Зростання популярності італійського національного руху (Рисорджименто) і поширення ідеї створення єдиної національної держави замість роздрібнених князівств і областей під владою іноземних династій.