Відповіді до підручника: Стр.58
Готова відповідь до завдання Стр.58 з ГДЗ Всесвітня історія 9 клас Пометун 2026.
Всесвітня історія, 9 клас · Відповіді до підручника
Текстова відповідь
§ 8. Об’єднання Італії
Обговоріть у класі (до § 8. Об’єднання Італії)
Дослідник Ігор Срібняк у книзі «Італія / Italia: короткий нарис історії» стверджує, що правителям Сардинського королівства (до складу якого входив і П’ємонт) тривалий час вдавалося майстерно балансувати між інтересами Франції та Іспанії, успішно протидіючи їхнім спробам анексувати володіння Савойської династії. Чи можливо було досягти об’єднання Італії в єдину державу без зовнішньої підтримки?
Об’єднання Італії без зовнішньої підтримки було майже неможливим, бо Австрійська імперія залишалася надто сильною, а італійські держави — роздрібненими й слабкими. Вирішальну роль відіграли союзи П’ємонту з Францією та пізніше з Пруссією, їхня військова допомога проти Австрії й дипломатичне винесення «італійського питання» на європейські конгреси.
1. Якими були передумови об’єднання Італії
За текстом параграфа визначте основні передумови об’єднання Італії.
Основні передумови об’єднання Італії:
- Невдача революцій 1848–1849 рр. показала, що для визволення від австрійського панування потрібен сильний політичний центр, здатний очолити рух за єдність.
- Посилення ролі Сардинського королівства (П’ємонту) та особи короля Віктора Емануїла II, якого багато патріотів почали сприймати майбутнім об’єднувачем Італії.
- Проведення в П’ємонті поміркованих реформ і розвиток парламентаризму, що робило його привабливішим, ніж інші консервативні італійські держави, та забезпечувало політичну стабільність.
- Економічне піднесення П’ємонту в 50–60-х роках ХІХ ст.: індустріалізація, зростання кількості промислових підприємств, розвиток залізниць і торгівлі, що створило матеріальну базу для об’єднання.
- Діяльність прем’єр-міністра Каміло Кавура, який провадив модернізаційні реформи, зміцнював фінансову систему, умів поєднувати інтереси різних політичних сил (лібералів, частини радикалів, Гарібальді та його прихильників).
- Успішна зовнішня політика П’ємонту: союз із Францією, участь у Кримській війні та винесення «італійського питання» на Паризький мирний конгрес 1856 р., що привернуло увагу великих держав до прагнення італійців до єдності.
- Зростання популярності італійського національного руху (Рисорджименто) і поширення ідеї створення єдиної національної держави замість роздрібнених князівств і областей під владою іноземних династій.