Відповіді на вправи: 158 (1)

158. Виконайте завдання одного з варіантів.

ВАРІАНТ А. Напишіть невелике есе «Коли в мене виростають крила» (5-6 речень). Використайте щонайменше два складнопідрядних речення.

Коли в мене виростають крила

Ні для кого не секрет, що я люблю малювати. Це заняття по-справжньому захоплює мене, а коли все вдасться, то почуваюся так, ніби в мене виростають крила: неймовірне піднесення і щастя переповнюють вщерть, і ніг під собою від щастя не чую. Тому весь, свій вільний час я присвячую олівцям і пензлям. Це наче мисливська гра: чи вдасться піймати пензлем цю лінію, цей відтінок, той вигин чи оцю зморшку. Я не прагну створити шедевр, тому що мене цікавить процес, а не результат. Але з часом, коли вправність моя досягне майстерності, я зважуся на щось унікальне.

ВАРІАНТ Б. Напишіть невелику розповідь у художньому стилі (5-6 речень) на одну з тем: «Думають думу старі вітряки», «У дощі вдягаються тополі», «Замітає день свої сліди». Використайте складнопідрядне речення зі сполучником щоб.

Думають думу старі вітряки

Зараз не так просто надибати старий вітряк, бо вже давно ніхто ними не користується за призначенням. Хіба що деколи реставрують залишки цих дідуганів, щоб привернути увагу туристів. Така реставрація має не тільки туристичний, а й історично-виховний сенс. Не тільки на малечу справляє враження розмах гігантських крил, а і дорослих захоплюють артефакти минулого. Думають свою таємничу думу старі вітряки, зосереджено медитують, поскрипуючи коліщатками. Багато вони бачили і чули за свій вік, та не можуть розповісти, тому що мови їхньої вже ніхто не розуміє.

У дощі вдягаються тополі

Зажурилися тополі, бо заблукала їхня доля. Та знайшлася прудка Осінь, щоб розвіяти їх сум. Тільки-но примчавши з чергового показу мод, вона притягнула у валізах чимало новомодного краму. Не довго думаючи, вона розпакувала речі і відразу запросила до салону стиляг. Пропонувала яскраві барви, відвертий крій і мереживне павутиння. Та зажурені тополі вибрали дощі, довгі і прозоро-сизі, розплатившись за них своїми золотими косами.

Замітає день свої сліди

Ясний сонячний день приходить з обіймами і розтікається по всіх

усюдах, плекаючи гарний настрій. Своєю всеохопністю він відвертає увагу від стрімкого плину часу. Він потайки замітає свої сліди, щоб непомітно — через сутінки — поступитися місцем вечору і, не прощаючись, залишити нас до завтра. Заскочені зненацька, нам буде ніколи сумувати за ним, бо за обережним поступом сутінок й широкими кроками вечора ступає глибока ніч зі сном на плечі, який стрибає нам на повіки, огортає млявістю і несе світ-за-очі у царство відпочинку.