Відповіді до підручника: Стр.229 (21)

Після прочитання повісті моє сприйняття дійсності певною мірою змінилося. Я краще зрозумів(ла), як важко живеться людям із порушеннями слуху й мовлення, скільки зусиль їм потрібно, щоб адаптуватися в суспільстві. Твір змусив замислитися над тим, як часто ми буваємо байдужими до чужого болю і не помічаємо поруч тих, хто потребує підтримки. Історія Сергія й Яринки показала, що одна уважна й небайдужа людина може врятувати чиєсь життя, а дружба і довіра допомагають подолати навіть найтяжчі випробування. Я зробив(ла) висновок, що потрібно бути чуйним, не осуджувати людей з інвалідністю й завжди намагатися допомогти тим, хто поряд.