Відповіді до підручника: Стр.101 (10)

Скористаємося діаграмою й назвемо персонажів повісті «Сорочинський ярмарок», у яких найвиразніше виявляються зазначені риси.

Кмітливість, мудрість. Грицько Голопупенко кмітливий і винахідливий: після відмови Хіврі він не відступається від наміру одружитися з Параскою, домовляється з високим циганом і разом із ним вигадує хитрий план із «чортовою» свиткою, щоб налякати Черевика й домогтися весілля. Життєво мудрим показаний і циган, який уміє вигідно торгуватися за волів і користується легковірністю селян.

Оптимізм, життєлюбність. Солопій Черевик – справжній життєлюб: він радіє ярмарку, любить поїсти, випити, пожартувати, із задоволенням слухає кумові оповіді. Попри страх перед нечистою силою й неприємності з «пропалою» кобилою, наприкінці він забуває про лихо, весело танцює з дочкою й щиро благословляє молодих: «Боже, благослови! Нехай собі живуть, як вінки в’ють!» – це свідчить про його оптимізм.

Гумор, дотепність. Кум Черевика й козак Цибуля – носії народного гумору: їхня страшнувата, але кумедна оповідь про чорта й червону свитку пересипана жартами, порівняннями, приказками, і слухачі то сміються, то лякаються. Комічно й дотепно поводиться й сам Черевик (епізод, коли він вибігає з хати з глечиком замість шапки, викликає сміх у всіх присутніх).

Довірливість, наївність. Найдовірливіший і найнаївніший – Солопій Черевик. Він беззастережно вірить кумові та ярмарковим чуткам про нечисту силу, через що приймає шматок червоного рукава за перетворену кобилу й опиняється зв’язаним під яткою. Кум теж легко піддається загальній паніці, коли вікна «обступають» свинячі рила, – це показує його наївну віру в містичні історії.

Щедрість, гостинність. Черевик орендує на ярмарку хату для ночівлі, кличе до себе кумів, частує гостей – у його домі постійно гамірно й людно, панує атмосфера традиційної селянської гостинності. Хівря, хоч і буркотлива мачуха, однак по-хазяйському порається по господарству, накриває на стіл, збирається купувати собі й родині нові речі з грошей, виручених за кобилу, – це свідчить і про її щедрість як господині, і про турботу за дім.

Працьовитість, наполегливість. Параска – роботяща селянська дівчина: вона допомагає мачусі по господарству, мріє виткати для Грицька «гарячіший пояс», коли вони перейдуть жити в нову хату. У внутрішньому монолозі дівчина говорить: «Впертості й у мене вистачить!», отже вона наполегливо прагне власного щастя й готова боротися за кохання. Наполегливість виявляє й Грицько, який, попри спротив Хіврі, шукає способи засватати Параску й доводить справу до весілля.

Емоційність, щирість. Параска надзвичайно емоційна й щира: залишившись сама в хаті, вона мріє про коханого, то сумує, то усміхається, танцює перед дзеркалом і співає пісню, у якій відкрито виражає свої почуття. Її щирий сором і радість видно, коли вона «спалахує яскравіше, ніж червона стрічка», почувши, що «молодий прийшов». Емоційність властива й Солопієві: він то до нестями лякається свинячих рил у вікнах, то гірко плаче, зв’язаний разом із кумом, то знову щиро сміється й танцює навприсядки під час весілля.

Отже, через поведінку й висловлювання героїв повісті автор розкриває в них кмітливість, оптимізм, гумор, наївність, щедрість, працьовитість, емоційність та інші риси, утілені в образах Параски, Грицька, Солопія Черевика, Хіврі, кума, козака Цибулі й цигана.