Відповіді до підручника: Стр.131 (14)

У найтяжчу хвилину, коли Іван Карналюк майже втрачає свідомість і стоїть на межі життя й смерті, у маренні до нього приходять образи батьківської хати й коханої Галини. Ці видіння нагадують йому про рідний край, про людей, які його люблять і чекають, про нездійснені мрії. Саме пам’ять, любов до близьких, туга за домом і відповідальність перед ними будять у ньому протест проти смерті. Вони стають внутрішніми «важелями», що примушують Івана зібрати останні сили, підвестися, дійти до перев’язочної й вимагати лікування. Так письменник показує, що в людині є духовні сили – любов, пам’ять, мрії, почуття обов’язку, – які не дозволяють їй покірно вмерти й штовхають до боротьби за життя.