Відповіді до підручника: Стр.143 (8)

У діалозі Насті з дідом Микитою показано різні, але близькі за духом погляди на Чорнобильську катастрофу. Дід Микита говорить різко й прямо: звинувачує владу й «начальство», яке «понаробляло людям горя», занапастило землю, а тепер тікає від біди й жене людей з рідних місць. Він відчуває себе старим, для якого переїзд – не порятунок, а мука, і готовий радше залишитися вдома, ніж їхати в невідомість.

Настя більше сприймає події як Божу кару за людські гріхи й бездуховність. Вона болісно переживає за землю, за могили роду, за дітей та онуків, але теж не вірить обіцянкам, що евакуація «ненадовго». Для неї розрив із рідним селом – духовна трагедія.

Обидві позиції доповнюють одна одну: Микита бачить людську, соціальну й політичну провину, Настя – морально-духовний бік події. Мені близька їхня тривога за людей і землю, їхнє неприйняття байдужості й брехні. З цього діалогу я роблю висновок, що будь-який технічний прогрес без відповідальності й моралі небезпечний, що не можна жертвувати природою та людьми заради кар’єри й вигод, а також треба слухати голос старших, які гостро відчувають біду й нагадують про духовні наслідки наших вчинків.