Відповіді до підручника: Стр.11 (5)

Художній паралелізм у пісні: картина природи «Цвіте терен, цвіте терен, а цвіт опадає» поєднується з людським почуттям: «Хто в любові не знається, той горя не знає; а я, бідна, та й зналася – тепер горя маю». Одночасне змалювання цвітіння й опадання терену та страждань дівчини підкреслює мінливість кохання, посилює настрій смутку й передає внутрішній біль ліричної героїні через пейзаж.

Терен у пісні – символ кохання й дівочої долі: гарної, але «тернистої», сповненої випробувань і болю. Опалий цвіт – символ зів’ялого, втраченого кохання, зруйнованих надій та згаслого щастя дівчини.