Відповіді до підручника: Стр.163

§ 23 Виробництво тканин, одягу, взуття

Практикуймо — давальницька сировина

1. Давальницька сировина — це сировина, яку іноземний замовник постачає на українське підприємство для переробки за плату, але право власності на сировину і готову продукцію залишається за замовником.

1. Кооперацію з європейськими брендами можна вважати частково позитивним прикладом роботи з давальницькою сировиною, бо:

• підприємства мають стабільні замовлення й робочі місця;
• отримують доступ до сучасних технологій і стандартів якості.

Негатив у тому, що більша частина прибутку та бренд належать іноземному замовнику.

1. Вплив давальницької схеми:

• На якість: зазвичай підвищується, бо європейські бренди вимагають високих стандартів контролю якості.
• На прибутковість: прибуток українських фабрик обмежується оплатою швейних/виробничих послуг; основний заробіток на продажі готового брендового товару отримує замовник.
• На брендованість української продукції: українські підприємства не розкручують власні бренди, залишаються «прихованим виробником» без відомого імені на ринку.

1. Шляхи переходу до повного виробничого циклу з українською сировиною:

• розвивати власну сировинну базу (вирощування льону, відновлення вовняної, шкіряної сировини, переробка вторинної сировини);
• інвестувати у сучасне обладнання для повного циклу: від прядіння й ткацтва/виробництва шкіри до пошиття та пакування;
• створювати й просувати власні українські бренди одягу й взуття (маркетинг, участь у виставках, онлайн-продажі);
• поступово зберігати частину продукції, виготовленої за давальницькими контрактами, під власною маркою для внутрішнього ринку;
• об’єднуватися в кластери (дизайнери + виробники тканин + швейні фабрики) для зменшення витрат і спільного виходу на зовнішні ринки.