Відповіді до підручника: Стр.101

Формування світового господарства і глобалізація

Ділимося своїми думками

Це твердження означає, що завдяки транспорту, інтернету й міжнародним угодам державні кордони вже майже не заважають обміну товарами, послугами, інформацією й людьми, а навпаки — дають змогу країнам швидко співпрацювати. Наприклади: онлайн-навчання у закордонних університетах, купівля товарів на міжнародних платформах (Amazon, AliExpress), дистанційна робота українських ІТ-фахівців на компанії з інших країн, швидке надходження гуманітарної та військової допомоги Україні від союзників.

Перевіряємо себе №1–4

1. Ключові передумови формування світового господарства: розвиток міжнародного поділу праці та спеціалізації країн; промислові революції й зростання продуктивності праці; розвиток транспорту й засобів зв’язку; розширення світового ринку й міжнародної торгівлі; поява ТНК та процесів економічної інтеграції.
2. Економічна інтеграція — це зближення національних економік, поступове зняття бар’єрів у торгівлі, русі капіталів і робочої сили та узгодження економічної політики (наприклад, ЄС). Транснаціоналізація — вихід великих компаній за межі однієї країни й створення мережі дочірніх підприємств у різних державах (ТНК). Цифровізація — масове впровадження цифрових технологій (інтернет, платформи, ШІ, електронні платежі) в усі сфери економіки й суспільства. Ці процеси взаємопов’язані: цифровізація полегшує роботу ТНК і міжнародну торгівлю, а економічна інтеграція створює умови для їхньої діяльності на спільних ринках.
3. Глобалізація — це процес зростання взаємопов’язаності й взаємозалежності країн світу через поглиблення економічних, політичних, культурних та інформаційних зв’язків, унаслідок чого формується єдиний світовий простір.
4. Для України серед позитивних наслідків глобалізації найважливіші: доступ до зовнішніх ринків (передусім ЄС), інвестицій, нових технологій і знань, а також міжнародна підтримка в умовах війни. До головних негативних викликів належать посилення конкуренції з боку ТНК, відтік кадрів за кордон, залежність від зовнішніх ринків і вразливість до світових криз. Тому для України важливо поєднувати відкритість світовій економіці з підтримкою власного виробництва та людського потенціалу.

Досліджуємо світ навколо нас (ТНК у місцевості)

Як приклади ТНК, що працюють у багатьох населених пунктах України, можна навести мережі супермаркетів «METRO», гіпермаркети «Auchan», мережі ресторанів швидкого харчування «McDonald’s», магазини одягу «H&M» чи «Zara», автозаправки «Shell». Вони створюють робочі місця, сплачують податки, підвищують стандарти сервісу та якість товарів. Водночас така присутність посилює конкуренцію для місцевих підприємців і частково витісняє дрібний бізнес, але стимулює його підвищувати якість і ефективність.

Працюємо з інформацією (наслідки глобалізації для України)

Позитивні наслідки глобалізації для України: доступ до великих зовнішніх ринків збуту (насамперед ринку ЄС), прихід іноземних інвестицій і технологій, розвиток ІТ-експорту та дистанційної праці, участь у міжнародних програмах підтримки, швидкий обмін науковими знаннями й освітніми можливостями. Негативні виклики: посилення конкуренції для українських виробників, ризик перетворення на «сировинний придаток», відтік молоді та кваліфікованих кадрів, залежність від коливань світових цін і фінансових криз, інформаційні та кіберзагрози.
Україна може найкраще інтегруватися у світове господарство, якщо розвиватиме високотехнологічні та наукомісткі галузі (ІТ, машинобудування, військово-промисловий комплекс, агротехнології), поглиблюватиме євроінтеграцію, зміцнюватиме верховенство права та захист інвестицій, підтримуватиме освіту й науку. Водночас важливо проводити політику економічної безпеки: захищати критичні галузі, диверсифікувати експорт і партнерів, посилювати кіберзахист та інформаційну стійкість.

Установлюємо закономірності (етапи розвитку світового господарства)

На аграрному етапі (XVI—XIX ст.) головною галуззю було сільське господарство, більшість населення жила в селі, технології були простими, міжнародна торгівля — обмеженою. Індустріальний етап (XIX—XX ст.) характеризується розвитком фабрично-заводської промисловості, машинного виробництва, парового й потім електричного транспорту, швидким зростанням міст, урбанізацією та розширенням світового ринку. На постіндустріальному етапі (із середини ХХ ст.) на перше місце виходять послуги, інформація, наука й високі технології, формуються ТНК, економічна інтеграція, цифровізація та глобалізація.
Ключові закономірності переходу: постійне зростання продуктивності праці, ускладнення структури господарства, посилення міжнародної торгівлі та взаємозалежності країн, прискорення науково-технічного прогресу. Кожен попередній етап створював основу для наступного: аграрний накопичив надлишковий продукт і робочу силу для індустріалізації; індустріальний етап сформував промислову й транспортну інфраструктуру, капітал і світовий ринок, на базі яких виникла постіндустріальна, глобалізована економіка знань і послуг.