Відповіді до підручника: Стр.46

§6 Типізація країн світу та глобалізація

Кейс-випадки — аналіз свого дня

Приклад виконання завдання у формі короткої історичної розповіді.

1. Ранок.

Прокидаюся від будильника на смартфоні, виробленому в одній азійській країні з деталей, зроблених у різних державах світу. Увімкнений інтернет показує погоду, новини та повідомлення в месенджерах, де спілкуюся з людьми з інших міст і країн — це прояв глобальної торгівлі технікою, міжнародного виробництва та світових інформаційних мереж.

1. Навчання.

У школі я користуюся зошитами й ручками, зробленими за кордоном, а на уроках — комп’ютером і проєктором іноземного виробництва. Частина навчальних матеріалів розміщена в онлайн-платформах, які створені міжнародними компаніями. Так глобалізація проявляється через імпорт товарів для освіти та спільні освітні цифрові сервіси.

1. Вільний час.

Після занять я дивлюся відео на міжнародних платформах, слухаю музику іноземних виконавців, граю в онлайн-ігри з користувачами з різних країн. Це приклад культурної глобалізації: поширення фільмів, музики, ігор і моди по всьому світу.

1. Покупки й харчування.

У магазині купую банани, шоколад та інші продукти, які вирощують або виробляють в інших державах. Удома можемо замовити доставку піци чи суші — страв, що походять з різних країн світу. Це показує міжнародну спеціалізацію, торгівлю та вплив глобальної кухні на мої щоденні звички.

1. Інші прояви.

Протягом дня я бачу рекламу міжнародних брендів одягу й техніки, читаю новини про події в інших країнах, беру участь в онлайн-курсах, створених іноземними університетами. Так проявляються економічні зв’язки, поширення технологій, міжнародні медіа та освітні платформи.

Висновок.
Глобалізація справді є всеосяжною у моєму житті: майже кожен етап дня — від гаджетів і харчування до навчання, розваг і спілкування — пов’язаний з товарами, послугами, інформацією та культурою з різних країн світу.

Дискутуємо — діаграма Венна наслідків глобалізації

Приклад розподілу для діаграми Венна.

1. Переважно позитивні наслідки (ліва частина кола):

• Поглиблення спеціалізації й міжнародного поділу праці.
• Ефективний розподіл фінансів і ресурсів.
• Зниження собівартості виробництва та здешевлення товарів.
• Розвиток науки й нових технологій, упровадження інновацій.
• Об’єднання зусиль для подолання глобальних проблем людства.
• Підвищення загального рівня життя населення.
• Сприяння сталому (збалансованому) розвитку.

1. Переважно негативні наслідки (права частина кола):

• Посилення нерівності між «багатими» та «бідними» країнами і людьми.
• Нерівноправний розподіл благ від глобалізації, загроза конфліктів.
• Проблема «депресивних галузей» і безробіття в них.
• Зменшення економічного суверенітету національних економік під впливом ТНК.
• Перенесення екологічно небезпечних виробництв у країни, що розвиваються.
• Поширення трансграничної злочинності, наркобізнесу й тероризму.

1. Подвійні (змішані) наслідки — спільна частина кіл:

• Міграція робочої сили: дає людям роботу й гроші для сімей, але спричиняє «витік мізків» та скорочення трудових ресурсів у країні-джерелі.
• Міграція капіталів та діяльність ТНК: приносять інвестиції, технології й робочі місця, але посилюють залежність від зовнішнього бізнесу й зменшують суверенітет.
• Розвиток НТП та інформатизації: пришвидшує прогрес і зручність життя, але автоматизація може позбавляти роботи частину працівників.
• Поглиблення спеціалізації окремих регіонів: підвищує ефективність, але робить економіку вразливою до змін попиту на одну-дві галузі.

1. Висновок.

Для людства загалом, на мою думку, зараз трохи переважають позитивні наслідки глобалізації (розвиток технологій, зростання рівня життя, спільне вирішення глобальних проблем), але ці вигоди супроводжуються серйозними ризиками — зростанням нерівності, екологічними й безпековими викликами. Для України позитиви (доступ до ринків, інвестицій, сучасних технологій, міжнародна підтримка у війні) дуже важливі, проте негативи — трудова міграція, залежність від імпорту, вразливість до зовнішніх криз — теж відчутні, тому баланс наслідків для нашої країни близький до рівноваги й вимагає обережної державної політики.

Творча лабораторія — динаміка ВВП та ІЛР країн

Приклад результатів дослідження (умовні дані, без прив’язки до конкретних статистичних таблиць).

1. Вихідні країни для аналізу:

• Китай — велика країна з економікою, що розвивається й ринком, що формується.
• Японія — економічно розвинена країна з постіндустріальним господарством.
• Ангола — країна, що розвивається в Африці, значною мірою залежна від видобутку нафти.

1. Узагальнена динаміка ВВП та ІЛР (якісно):

• Китай: ВВП загалом і на душу населення швидко зростають, ІЛР поступово підвищується завдяки розвитку промисловості, інфраструктури, освіти. Темпи зростання останніми роками сповільнюються, але залишаються вищими за багатьох розвинених країн.
• Японія: ВВП зростає дуже повільно, іноді майже стоїть на місці; населення старіє та скорочується. ІЛР залишається дуже високим, але без різких змін — спостерігається певний «застій» економіки й демографічні проблеми.
• Ангола: завдяки видобутку нафти ВВП зростав хвилеподібно — у роки високих цін на нафту швидко, у роки падіння цін — різко сповільнювався. ІЛР низький, але поступово покращується завдяки розширенню доступу до освіти, медицини та інфраструктури.

1. Прогноз місця в типізації країн світу на середину XXI ст.:

• Китай, імовірно, закріпиться як одна з провідних економік світу, близька до групи найрозвиненіших країн за ВВП, але ще певний час зберігатиме нижчий рівень доходів на душу населення, тому формально може лишатися серед «країн, що розвиваються, з провідними економіками».
• Японія, найімовірніше, залишиться економічно розвиненою країною з дуже високим ІЛР, але її частка у світовому ВВП може поступово зменшуватися порівняно з динамічними економіками Азії.
• Ангола має шанси перейти від групи найменш розвинених країн до групи «країн, що розвиваються» із середнім рівнем доходів, якщо зможе диверсифікувати економіку (розвинути промисловість і послуги, зменшити залежність від нафти) та покращити соціальну сферу.

1. Порівняння з прогнозами міжнародних організацій (узагальнено).

Більшість прогнозів експертів ООН та МВФ очікує:

• посилення ролі Китаю та інших великих азійських економік у світовому господарстві;
• дуже повільне зростання економіки Японії на тлі високого рівня розвитку та старіння населення;
• поступове, але нерівномірне зростання африканських країн, зокрема Анголи, за умови політичної стабільності й реформ.

Отже, наведений прогноз загалом збігається з основними міжнародними очікуваннями: Китай зміцнює позиції, Японія стикається зі «застоєм», а Ангола й подібні країни мають потенціал для швидкого, але ризикованого зростання.

Спостерігаємо, проєктуємо, досліджуємо — запитання 1–4

1. Схема типізації країн світу за рівнем економічного розвитку (узагальнено).

• Економічно розвинені країни:

• країни «Великої сімки» (G‑7);
• малі високорозвинені країни Європи;
• малі високорозвинені країни Азії;
• країни переселенського типу.

• Країни, що розвиваються, та країни з економіками, що формуються:

• країни з ринками, що формуються (постсоціалістичні держави);
• провідні економіки серед країн, що розвиваються (Китай, Індія тощо);
• нові індустріальні країни (НІК);
• нафтовидобувні країни;
• країни туристичного добробуту;
• найменш розвинені країни.

1. Оцінка досвіду інших країн для України та регіону.

• Україні корисний досвід малих високорозвинених країн (Швейцарія, Нідерланди): ставка на інновації, якісну освіту, сервісну економіку.
• Цінний досвід нових індустріальних країн (Південна Корея, Сінгапур): активне залучення інвестицій, створення експортно-орієнтованих виробництв, підтримка технополісів.
• Для окремих регіонів України важливий досвід туристичних країн (Мальта, Хорватія) — розвиток морського, гірського й культурного туризму.

1. Приклади впливу глобалізації.

• На світову економіку: формування глобальних виробничих ланцюгів ТНК, швидке поширення технологій, зростання міжнародної торгівлі товарами й послугами.
• На регіон (наприклад, Європу): розширення ЄС, поява спільного ринку, вільний рух людей і товарів, спільні екологічні та енергетичні політики.
• На Україну: участь у світовій торгівлі зерном, металами та ІТ‑послугами, інтеграція до європейських ринків, трудова міграція українців, міжнародна фінансова та військова допомога у війні.

1. Позитивні й негативні наслідки глобалізації для світу, регіону, України.

• Позитивні: доступ до ширших ринків збуту, інвестицій і нових технологій; можливість спільно вирішувати глобальні проблеми; підвищення рівня життя й розвитку послуг.
• Негативні: посилення нерівності між країнами й усередині них; залежність національних економік від зовнішніх ринків, криз та рішень великих ТНК; відтік робочої сили з бідніших регіонів, у тому числі з України; екологічні ризики від перенесення «брудних» виробництв.

Працюємо з інтернет-ресурсами — сайт МВФ

Порівняння країн світу за рівнем економічного розвитку.

За даними МВФ (прогноз ВВП на одну особу на 2026 рік):

| Материк | Заможніші країни | Бідніші країни |

| -------------------- | ----------------------------- | ---------------------------- |

| Євразія (Європа) | Люксембург, Швейцарія | Україна, Молдова |

| Євразія (Азія) | Сінгапур, Катар | Ємен, Непал |

| Африка | Сейшельські Острови, Маврикій | Бурунді, Південний Судан |

| Північна Америка | США, Канада | Гаїті, Нікарагуа |

| Південна Америка | Уругвай, Чилі | Болівія, Венесуела |

| Австралія та Океанія | Австралія, Нова Зеландія | Соломонові Острови, Кірибаті |

Порівняння. У розвиненіших країнах переважають сфера послуг, високотехнологічна промисловість, вищі доходи населення, якісніша освіта й медицина. У бідніших країнах частіше переважають сільське господарство та видобування сировини, а доступ до освіти й медичних послуг обмежений.

Висновок. На відмінності впливають природні ресурси, географічне положення, розвиток технологій, інвестиції, політична стабільність, війни та ефективність державного управління.

§7 Транснаціональні корпорації. Міжнародні та регіональні економічні організації

§7 Пригадаємо — запитання

1. Основні тенденції розвитку сучасного світового господарства: інтернаціоналізація виробництва, посилення економічної інтеграції, науково‑технічний прогрес та інформатизація, зростання міжнародної торгівлі, міграція капіталів і робочої сили, глобалізація економіки.

1. Інтернаціоналізація виробництва — це поглиблення взаємозв’язків між національними економіками, коли країни спеціалізуються на певних товарах і послугах, кооперуються у виробництві та спільно працюють на світовий ринок.

1. У багатьох країнах світу одночасно працюють транснаціональні корпорації (ТНК) — великі компанії з головним офісом в одній державі та філіями в інших; вони організовують глобальні виробничі ланцюги, контролюють значну частину світової торгівлі й тим самим посилюють міжнародні економічні зв’язки.

1. Країни створюють міжнародні економічні організації й об’єднання, щоб спільно розвивати торгівлю й інвестиції, знижувати бар’єри, узгоджувати правила гри на ринку, вирішувати спільні економічні проблеми та підвищувати добробут своїх громадян.

1. Приклади таких об’єднань: Європейський Союз (ЄС), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, група «Велика двадцятка» (G‑20), регіональні блоки на зразок МЕРКОСУР чи АСЕАН.