Розділ 2. Становлення козацтва ХVІ – ХVІІ ст. » Стр.109 (2-Д)

«У 1635 р. непокірний козак, на ім’я Сулима, підступно й таємно прокравшись з... козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі й оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши сторожу, зарубав шаблею…». Уривок описує події, які сталися в 1635 році. В ньому згадується непокірний козак на ім'я Сулима, який таємно прокрався з козаками з моря до Дніпра, щоб напасти на фортецю, яку король Владислав наказав збудувати на кошти Речі Посполитої. Метою цієї фортеці було утримання козаків від виходу на море та дратування турків. Сулима напав на фортецю вночі, вбивши сторожу та кількох людей, забравши гроші Речі Посполитої та частично зруйнувавши фортецю. Однак пізніше він був облогований реєстровими козаками на тому ж острові у Дніпрі, з якого він діяв. Після того, як у нього закінчилися дрова для палива, Сулим був вигнаний своїми та відправлений у Варшаву на двотижневий сейм, який відбувався на початку 1636 року. Там йому та кільком іншим злочинцям були відрубані голови та їх тіла були розчвертані (четвертування - це процес розчленування тіла на частини). Ці події свідчать про непокору та виступи козаків проти влади Речі Посполитої, які з часом призвели до загострення конфлікту між козаками та польським королівством. Реакція влади на повстання була жорстокою, з використанням смертних кар для придушення непокірних. Такі події сприяли подальшому розкладу відносин між козаками та Реччю Посполитою, що у результаті призвело до Козацької війни та пізніше до утворення Запорозької Січі.