Вступ » §1 (4)

Що вам відомо про історію розвитку хімічних знань в Україні? Уже в І тисячолітті до н. е. наші предки виплавляли з болотної руди залізо (крицю), виготовляли зброю, чорний порох, чорнило, знаряддя праці. У добу середньовіччя в Україні високого рівня розвитку досягли прийоми фарбування тканин, виготовлення ліків, барвників та чорнила, винокуріння, скловаріння, а особливо виробництво поташу, селітри, курного пороху, зброї та знарядь праці. XIX століття в Харківському університеті (Василь Каразін, Фердинанд Гізе). Там таки у 1864— 1887 роках Микола Бекетов вивчав термохімію та теорію розчинів. Важливі також праці Миколи Ізмайлова з теорії кислот, основ і електролітів. Визначними вченими були Олександр Данилевський (фізіологічна хімія) та Володимир Палладій (біохімія), а досліди з органічної хімії провадили Олександр Ельтеков і Костянтин Красуський. У галузі органічної хімії в Київському університеті працювали Петро Алексєєв і Микола Бунге та вчений світової слави Сергій Реформатський. В Одеському університеті наприкінці XIX — на початку XX століття праці з органічної хімії провадили Петро Мелікішвілі, пізніше Микола Зелінський, з колоїдної хімії — Ф. Шведов, з фізичної хімії— О. Саханов, А. Рабинович, О. Фрумкін і Л. Писаржевський. Цей останній, працюючи в 1913— 1934 роках у Дніпропетровську, заснував там Інститут фізичної хімії і створив основи електронної хімії і каталізу. Визначним українським біохіміком у Віденському університеті наприкінці XIX століття був І. Горбачевський, який 1882 року синтезував сечову кислоту з сечовини та гліцину.