ІМЕННИК » 260

Перепишіть. Подані в дужках іменники поставте уформі кличного відмінка. Розставте пропущені розділові знаки. Назвіть приголосні звуки, що чергуються. 1. Гарно твоя кобза грає, любий мій земляче. 2. Де ж ти подівся, старий співаче, заспівай нам про життя козаче! 3. Не треба спішити, мій друже, бо хто поспішить, - насмішить. 4. Не смійся, гороху, ти не кращий від квасолі, бо розмокнеш і лопнеш. 5. Ух! Який страшний ти, вовче! Не дивись на мене довше! * Велична і трагічна історія українських кобзарів Кобзарське мистецтво відоме в Україні здавна, бо саме незрячі кобзарі ходили від села до села і, граючи на кобзі чи бандурі, у своїх думах оповідали долі і сподівання народу. Їх з нетерпінням чекали в кожному селі, бо окрім співу, вони ще й новини переповідали. Незвичайними були кобзарські думи, бо в них аж клекотів народний гнів від утисків та знущань заможних та багатих над біднотою. А співали й таке, де прямо закликали в піснях піднятися з колін та йти боротися за волю і щастя всієї України. Небезпечними виявилися кобзарі й для радянської влади. Їх з усієї України зібрали у Харкові нібито на фестиваль, а далі повкидали незрячих людей у товарняк та й вивезли вагонами у відкрите поле й просто викинули на засніжене поле. Таку чорну розправу влаштувала влада, щоб кобзарі не підбурювали народ. Та світла пам'ять про них лишилася, їхні пісні передаються нащадкам, а саме кобзарське мистецтво не зникло, воно й нині збережене в Україні.