Розділ 2. ПІЗНАЄМО ЯВИЩА ПРИРОДИ (§4 - 30) » §20 (4)

4. Поділися враженнями від уроку, продовж речення: Сьогодні я навчився/-лась фільтрувати та відстоювати суміші. Я спробую випарити сіль з морської води. Розпитайте старших людей із сільської місцевості, як вони отримували сметану з домашнього коров’ячого молока. Запишіть почуте. Який спосіб розділення сумішей вони при цьому використовували? Молоко збирали ручним способом доїння: від однієї корови за день могло вийти до 20 літрів молока. Свіжовидоєне молоко наливали у миску і ставили у прохолодне місце на добу. Легкий молочний жир сам поступово спливав на поверхню і утворював шапочку вершків. Чим жирніше надій – тим товстіший шар вершків. Цей шар і потрібно було відокремити, буквально – злити. Звідси і походить назва слова "вершки". Потім вершки наливали у спеціальний глиняний глечик "дзбан" – посуд із округлим низом і високою завуженою шийкою. Стінки посуду були вкриті глазур'ю, щоб посуд не вбирав жир, і він весь залишався у продукті. Далі чекали, поки мікроорганізми самі потраплять у посуд із навколишнього середовища. Такий метод називали "самоквас". На поверхні маси утворювався щільний шар: зверху – густа сметана, знизу – кисле молоко. Зливати звичайним способом не виходило – верхній шар ставав дуже густим. Його доводилося "змітати" ложкою. Отриманий продукт охолоджували, так як при низькій температурі молочні білки мають властивість вбирати вільну рідину, від чого сметана густішає.