Вправи: 156

156.

Київ	киянин	киянка
Полтава	полтавчанин	полтавчанка
Львів	львів’янин	львів’янка
Харків	харків’янин	харків’янка
Одеса	одесит	одеситка
Вінниця	вінничанин	вінничанка

157. Передвесняний, навушник , беззмістовний, роз’єднання, черезплічник , післягрозовий, наддніпрянський.

Слово роз’єднання пишеться з одною літерою з. З двома з пишеться слово возз'єднання.

158. 1) політ , 2) кішка 3) якнайкрайщий, 4) пташка.

159. Підсніжник: -сніж- - сніг, сніговий, сніжок; під- -під’їхати, підйом, під’єднати; -ник- - робітник, помічник.

Міжпланетний: -планет- - планета, планетарний; між- - міжміський, міжнаціональний; -н- - сніжний, зелений.

Обговорення: -говор- - говорити, говірка, говіркий; об- - об’єднання, обізнався; -нн- - малювання, фарбування, записування.

160. Підземний, надзвуковий, перекладач .

547. Ранньої весни, коли в степу вилежуються сонні тумани, а трави зеленіють табунцями, ворухнулася раптом суха бур’янина, похиталася і впала. А на тому місці зробилася нора. У норі хтось важко посопував і сердито бурмотів. А трохи перегодом виткнувся з землі гострий писок, а за ним — сердитющ[і] настовбурчені вус[а] а за вусами і вся голова якогось підземельник[а]. Голова була без очей і з маленькими ямочками в щетині замість очей.

Кріт був кволий після зимового сну, тому ледве переставляв ноги.

550. Несподівана знахідка

Упродовж весняних канікул я багато часу проводив надворі з друзями. Якось на спортивному майданчику знайшов новенький футбольний м’яч. Він був таким гарним. Мій товариш Сашко сказав:

— Забирай собі, ти його знайшов. Будемо грати у футбол.

Коли я приніс м’яч додому, батьки були незадоволені моїм вчинком.

— Уяви, синку, мабуть хтось страждає. Може, комусь цей м’яч подарували, — сказав батько. — Необхідно повернути його.

— А як я знайду господаря? — здивувався я. Батьки порадили написати оголошення про знахідку і повісити в різних куточках нашого двору. Я так і зробив, вказав в оголошенні свій мобільний і домашній телефони, ще написав, до кого звертатися. Разом із Сашком ми розвісили оголошення. І ось мені зателефонували. Дитячий голос пояснив, що він є господарем м’яча. Я сумнівався. Тоді хлопець описав його. Ми зустрілися на спортивному майданчику, де я повернув хлопцю його м’яч. І на душі у мене стало радісно.

164. Прегарний – [преига́рний], прийти – [приейти́], премудрість – [преиму́др´іс´т´], присісти – [приес´і́сти], предобрий – [преидо́брий], приліпити – [приел´іпи́ти].

165. Добрий — предобрий, мирний — премирний, спокійний — преспокійний, тихий — претихий, міцно — преміцно, сильно — пресильно, чудово — пречудово.

197. 1. Прилетів журавель з невідомих земель. 2. Рушники вишивані прикрашають оселі. 3. Пахне морем і озоном від притихлої землі. 4. Вечір принишк за вікном примороженим. 5. Тільки виткнулась трава придорожня.

166. 1. Придунайський, прилягти, приазовський, приморський, прибудувати, примружити, привітати, приклеїти. придорожній, приєднати.

2. Превеликий, пречудово, прехороший, прегарячий, предивний, презелений

Слово придорожній пишеться через і, а не через и, як у підручнику.

167. 1. У мами рука і легка, і прекрасна, а серце глибоке, як-сивий Дніпро, (Ускладнене однорідними членами.) 2. Материнське серце щастя приверта. 3. Батьківська премудра школо! Жити вчила ти мене. (Ускладнене звертанням) 4. Я б співала пісень пречудових до ранку!

556. Заманулося раку-небораку пресмачних вареників. Пішов він до сусідки позичити кисляку та солі. Поки ходив, минув предовгий день, надворі посутеніло. Додому рак приплентався поночі. Тільки двері привідкрив, спіткнувся, розлив кисляк і розсипав сіль.

— Отаке з прешвидкої роботи виходить! — розгнівався рак.

169. 1. Наше прізвище — це не сухий паспортний знак. Це живе слово, пам’ять роду. І якщо одне прізвище несе в собі історію роду, то всі разом вони складають історію народу. І прізвища ж у нас козацькі: Отава, Паливода 2. Українське село вигадливе на прізвиська. Причепить кличку — і носи на здоров’я усе життя. 3. Влучні й дотепні прізвиська приклеювалися і до сивочубого козарлюги, і до малого безштанька.

170. Перепишіть, добираючи з дужок потрібну літеру.

1. Ті, що шукають премудрість, знайдуть. 2. Творити лихе, примовчувати добре є зло. 3. Славні воїни із казки пригадалися мені. 4. Отаман притримав лівицею шаблю. 5. То човнами козаки преславні з синього дніпрового лиману у широке море випливали. 6. Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, у якій мчала швидка гірська річка.

560. Коник

План

1. Просто Коник.

2. Страшне поранення.

3. Сашко в річці.

4. Порятунок Сашка.

Це був маленький непоказний коник. Вн не мав навіть імені, був просто Коником. Дивно, але козак Сашко Шостак чомусь цього зашмульганого Коника на жодного іншого не хотів міняти.

В одному з боїв турок коник був поранений. Турок так сіконув його ятаганом, що одне око опинилося в Коника на лобі, а друге сповзло до ніздрі. Такі ті очі й зосталися.

Зараз Коник стояв на березі й дивився тими очима на свого господаря, що плив річкою. Сашко повертався до своїх з розвідки. Пливти було важко.

Коли на Сашка сіла ворона, зизиокий Коник кинувся у воду. Він плив пособачому, бахкаючи копитами, іржучи і повискуючи. Доплив, повернувся до Сашка боком. Козак обійняв коня за шию. Коник потягнув господаря до берега.

561. 1. І зберігає мова калинова на гронах дивних свіжості красу, щоб у майбутнє музикою Слова нести душі народної красу. 2. Рідний голос, рідне слово — все народжене з любові. 3. Як та гілка калинова, так і наша рідна мова. 4. І тільки Слово береже в основі безсмертя української душі.

Рідне ЯКЕ? словоХ

(прикм.) (ім.)

533. Наближаються канікули. Табори чекають. Школярі мріють.

Наближаються літні канікули. Тепле море кличе відпочивальників. Школярі мріють про гарний відпочинок.

530. 1. Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту. 2. Чуєш, як шумить і шелестить травнева злива? 3. Вийшов травень з гаю, нивам усміхнувся, потім на стежинці весело роззувся. 4. Барвінково, волошково в небі світиться зоря. 5. Серед білих, жовтих, червоних квіток ліловіють дзвіночки.

564. 1. Все навкруг сміється: луки, гай, ріка. 2. Долівка була притрушена пахучим зіллям: лепешняком, осокою, м’ятою, любистком. 3. Гіллясті черешні, висока трава — усе в цім краю таке соковите.

565. 1. Я зараз прийду на твою пісню, побратиме, і теж заспіваю. 2. Мене згадаєш, милий друже. 3. У радості у горі іду, криниченько, до тебе!. 4. Не в’янь, мій проліску, цвіти завжди.

531. 1. Зацвітай, калино, біля круч Дніпра. 2. Хмарко грайлива, пливи щасливо. 3. Обізвись, приспана струно. 4. Прибудь із мандрів, чорногузе, до нашого барвінкового двору.

567. 1. Звісно, всі слова тут добрі, але ти своє знайди. 2. Знов прибули до нашої шпаківні її, мабуть, торішні хазяї. 3. Так минули прудкобіжно, може, дні а може тижні. 4. Проста, здається, думка, але цінна. 5. Дивлюсь на зорі опівнічні, на жаль, вони також не вічні. 6. Росинка у траву спросоння, певно, впала 7. Бувало, сядемо до столу, наллє нам мати молока (Реч. розп., неокл., складне).

532. Можливо, сьогодні буде дощ. Напевно, мене викличуть на математиці. Отже, настав кінець навчального року. Будь ласка, оплатіть проїзд.

569. 1. Пита земля мене, питають ріки: «Чи ти Вкраїні син, чи син навіки?» С: «П?» 2. «Чи ти Вкраїні син?» — питає синь Дніпрова. Шевченко й Франко мого чекають слова. «П?» — с.

570. Юнак ішов містом і побачив крамницю з вивіскою: «Продається все». Хлопцю стало цікаво, він зайшов. За прилавком стояв янгол. «Що бажаєте?» — запитав янгол. Юнак попросив: «Продайте миру для всіх людей». Янгол пояснив: «Ми продаємо не плоди, а насіння». «Що це означає?» — поцікавився юнак. «Якщо хочете миру, не сваріться з сусідом», — відповів янгол. А потім додав: «Якщо не хочете чути злих слів, то не кажіть їх першим».

515. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки.

Одного разу зустрілися три Старі Прислів’я і посварилися:

— Добрий початок — половина роботи, — мовило перше.

— Е ні, заперечило друге, найкраще — золота середина.

— Нічого ви не тямите, заявило третє. — Кінець діло хвалить.

І почали вони битися, аж чуби тріщали. Ще й досі не вгамувалися.

516. «Сергійку, що таке пряма мова?».

«Це коли людина, про щось говорить прямо й відверто. Наприклад: «Я на сьогодні, не вивчив правила про пряму мову».

517. Тема: як чоловік чорта перехитрив. Головна думка: кмітливість винагороджується.

План.

1. Зустріч чоловіка й пана.

2. Чортове завдання.

3. Дума про гриби.

4. Чорт перевіряє.

5. Винагорода за кмітливість.

524. Веснянка [веИсн'а́нка] (8 б., 8 зв.), єдність [йе́дн'іс'т'] (7 б., 7 зв.), щирість [шчи́р'іс'т'] (7 б., 7 зв.), буйнотрав’я [буйнотра́вйа] (10 б., 11 зв.), яскравість [йаскра́в’іс'т'] (10 б., 10 зв.), з’ясування [зйасува́н':а] (9 б., 9 зв.).

525. 1. Як зелені списи з вогкої [вохко́йі] землі виткнулися в лісі проліски малі. 2. Важко джміль [джм'іл'] гойдається на айстрі, птах галузку до гнізда несе. 3. Ластівки щебечуть попід стріхою, білим пір’ям гнізда перев’ють [пе^ире^ивйут']. 4. Ліс відділяє [в’ід':іл'а́йе^и] чорноземний степ від прирічкової долини. 5. Розволочене поле безкрає [бе^из^скра́йе] переливами синіми грає.

526. Перепишіть, уставляючи на місці крапок, де потрібно, апостроф.

Духмяний, рум’яний, трав’яний, бур’ян, буряк, пів’яру, повітря, сузір’я, тьмяний, львів’янка, морквяний, під’яремний, комп’ютер, мюзикл, бюро, пюпітр, В’ячеслав, Святослав, Лук’ян, Валер’ян, Ізяслав, Воробйов.

527. З апострофом: слов’янин, кав’ярня, узгір’я, тім’я, риб’ячий, жираф’ячий, інтерв’ю, заозер’я, в’язати, ін’єкція, від’їздити, розв’язати, без’язикий, прислів’я, дит’ясла

Без апострофа: різдвяний, рутвяний, рясний, пюре, серйозний, дзвякнути, бюджет, морячка

528. 1. Від серця до серця мелодія ллється [л':е́ц':а]. 2. Червона калино, чого в лузі гнешся [гне́с':а]? 3. Добрий ранок, придніпров’я, що готуєш ти мені? 4. Змалку ще пам’ятаю всі купальські обряди. 5. Хвилі не вір ти мінливій! 6. Плюскоче хвилька тепла і жива, на камінці пісочок намива. 7. Цілий міх гостинців нашій господиньці!

578. 1. Весняний гомін народився в весняній бруньці. 2. На квітоньці бджілка сиділа в саду. Напевне, та квітка була у меду. 3. Був теплий дощ, в траві стоїть вода, на гілці синя бабка обсихає. 4. Висить зоря на срібній павутинці. 5. Ліс на картинці шумить. 6. І сто веселих пташенят підспівують вільшанці.

598. Запитання, примирення, підборіддя, безмежжя, гілляччя, колосся, багатоводдя, Полісся, щеплення.

Запитання [запиета́н':а], безсмертя [бес:ме́рт'а], щеплення [шче́плеин':а].

580. 1. Поети славили в піснях віддавна Україну. 2. Вступила в мене сила незнищенна [неизниешче́н:а]. 3. Я вгору зводжу крила соколині. 4. Нісся місяць ясним небом там, де зоря ясна 5.Тече річка між камінням, Россю прозивають. 6. Несказанна краса землі оновлює світ. 7. На узліссі заростає чебрецем духмяний слід. 8. Дуб уперся головою в піднебесся [п’і днеибе́с': а].

581. 1. Йде весна безжурна [беиж:урна] й молода, безтурботна юна і весела. 2. Знов зелену траву біля хати розгойдали весняні дощі. 3. Травневий дощ збудив ліси і трави. 4. Сонце на всі боки розсипало, розтрушувало проміння. 5. А пісня лине у безмежжя лану. 6. І знову джміль розмружить квітку. 7. Розплющилися [розспл'у́шчиелиес’а] квіти вечорові.

518. Чиста душа, колюче слово, сухий виступ.

519. 1. Подивлюсь, котра година. Бачу я, що час іде (переносне значення). За вікном ясніє ранок, сонце весело встає (переносне). 2. У небо встромився дзьоб (переносне) колодязного журавля. 3. Золоті (переносне) в бабусі руки, люблять всі її онуки. 4. Рукавом (переносне) сірим небо сльозини (переносне) втирає.

Вікном — ГЗ: іменник, сер. р., неіст., одн., О. в. ЛЗ: 1. Отвір для світла й повітря в стіні приміщення (хати, вагона тощо), куди вставлена рама з шибками. 2. Отвір певного призначення в споруді.

Журавля — ЛЗ: довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води. ГЗ: іменник, неістота, заг. назва, ч. р., одн., Р. в.

Золоті — ГЗ: прикм., множ., Н. в. 1. Прикм. до золото. ЛЗ: 1. Золотий зливок; Який має в собі золото як складову частину. 2. у знач. ім. золотий. 3. Який своїм кольором нагадує золото. 4. перен. Дуже цінний, вартий поваги. 5. перен. Який дає людям радість, щастя. 6. перен. Дорогий, любий.

Сльозини — ГЗ: іменник, неіст., ж. р., множ., 3. в. ЛЗ: 1. Одна краплина сліз. 2. перен. Крапля соку, вологи, що виділяється на поверхні чого-небудь

520. Гарний — чудовий, відмінний, прекрасний, миловидний, вродливий, хороший; радісний — веселий, бадьорий, щасливий, одухотворений, позитивне; прикрашати — оздоблювати, очепурити, прихорошувати; пестити — голубити, обнімати, ніжити.

«Весняний настрій»

Весна. Тепло. Відмінний настрій. А хіба може бути інакше коли прокидається природа? Перші промінчики лагідного теплого сонечка. Коли йдеш відчуваючи їх ніжне обнімання на собі, радієш довгоочікуваному теплу. Хочеться забути все хвилювання і тривоги.

В цей час нападає лінь, хочеться забути про все, закидати навчання подальше і повною мірою насолодитися новими відчуттями. Тому весна для мене це зміна настрою на радісне, одухотворене і завжди позитивне.

586. 1. Яка складна ця заповідь проста: «Не оскверняй неправдою вуста!». 2. Життя дідів сумне й веселе, в них сива мудрість, доброта. 3. Хто не шанує минулого, той не знайде стежку в майбуття. 4. Не бійся друга чесних помилок, а недруга обходь слова нещирі.

Мудрість — багатозначне слово, пряме значення: «глибоке знання, розуміння, узагальнення чогось; досвід», синоніми: знання, досвід, розуміння. Антонім: дурість. За походженням власне українське, за сферою вживання загальновживане.

Чесний — багатозначне слово, пряме значення: «Сумісний з поняттями честі, чесності, з правилами честі»; синоніми: правдивий, щирий; антонім — нечесний, нещирий. За походженням власне українське, за сферою вживання загальновживане.

529. 1. Зоряна нічка примчала на конях, землю туманами вкрила. 2, Люблю дорогу, що вперед веде, і подорожніх бережу людей. 3. Плакав жайвір наді мною у прірві голубої висоти. 4. Горе і лихо поборем, книгу прекрасну розгорнем. 5. А прізвисько прилипло, приклеїлося, невідомо яким побитом стало відоме всім.

Подорожніх, прекрасну, прізвисько, прилипло

521. Сонце, сонячний, сонечко; сонячний,

праця, працювати, працьовитий;

ввічливий, ввічливість, ввічливо;

дорога, подорожній, доріженька.

522. Сонце, сонячний, сонечко; сонячний;

земля, земляний, землянка, земелька, землиця;

наполегливий, наполегливо, наполягати;

працювати, праця, працьовитий.

На деревах хліб не росте

Хліб - це життя. Недарма в українській мові хліб називають жито. А життя і жито - слова одного кореня.

Ми звикли, що у нас на столі завжди є хліб. Без нього неможливо жити і зараз нам здається, що в хлібі немає нічого особливого, ми просто вже звикли. А якщо задуматися, скільки сил і часу витрачається на його виробництво? Адже хліб не росте на деревах.

Спочатку потрібно посіяти зерно, щоб виростити пшеницю. Потім потрібно зібрати те, що вже виросло. Виготовити борошно і тільки потім випекти хліб.

Ми повинні цінувати працю тих, хто дарує нам смачний, м'який і ароматний хліб.

523. Україна — український, українець,українка, по-українськи; мова — промова, мовити, вимовити, мовець, мовлення, розмова; казати — сказати, переказати, казка, переказ;

освіта — освітянин, освічений, просвіта; майбутнє — майбуття, майбутній; працювати — праця, працьовитий, напрацюватися; наполегливість — наполегливий, наполягати.

591. 1. Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляєтеся перешкод, тим більше воно вабить. 2. Преніжн[а] квітко, не спіши розкритись! 3. Заслухались квіти, притихнув садок, і навіть фонтан журкотливий примовк. 4. Пахнуть медом доли, прилетіли бджоли, загули над цвітом, привітал[и] з літом. 5. На крилах Змій прилинув, князівну ухопив і наче в прірв[у] згинув. 6. Придесненський день в долині гасне.