Вправи: 152

152.

назва предмета + його опис	назва предмета + його оцінка
Троянда червона	Троянда прекрасна
Бузок запашний	Бузок привабливий
Фіалка невеличка	Фіалка гарненька
Стебло цупке	Стебло неприємне
Стовбур шорсткий	Стовбур відразливий

154. На день народження батьки подарували мені електронну книжку. Я давно про неї мріяв(-ла). Ця книжка невелика за розміром, її зручно носити в портфелі або сумці. Вона чотирикутна за формою. Її корпус зроблений з пластмаси, тому вона легенька. Колір корпусу — чорний, тому книжка не забруднюється. Екран сірий, матовий, він не блікує, тому не стомлюються очі. Цей гаджет має невелику кількість кнопок, але вони дуже зручні у використанні. У мій новий «Е-Book» можна завантажити безліч книжок. Цей подарунок приніс мені багато радості, адже я дуже люблю читати

.

155. План.

1. Козаки — мужні та вправні воїни.

2. Вигляд козацької шаблі.

3. Шабля — улюблена зброя козака.

4. Шабля — найчесніша зброя.

156. Традиційною українською іграшкою є глиняний свищик. Він має дуже давнє походження. Раніше його робили з великого горіха з проїденою дірочкою, яка видавала свист, коли в неї вдували повітря. Потім свищики стали виготовляти з глини у вигляді тварин і птахів. Для розпису свищиків використовували фарби з рослин і квітів. У мене є такий свищик, мені його купили батьки як сувенір. Він зроблений у вигляді коника. Цей коник світло-коричневого кольору, його поверхня покрита блискучою поливою. По тілу тваринки проходить квітковий орнамент жовто-блакитного кольору. Грива коня прикрашена блакитними бісеринками. Коник на вигляд дуже веселий і гарно свистить. Він завжди піднімає мені настрій, коли мені сумно.

460. Зібралися мати, двоє синів, дві доньки. Бабуся дістала любисток, материнку, чорнобривці. Зібралася родина: мати, двоє синів, дві доньки. Бабуся дістала зілля: любисток, материнку, чорнобривці.

461. 1. Землею України течуть ріки: Дніпро, Дунай, Дністер, Сіверський Донець. 2. Дніпро має притоки: Прип’ять, Десну, Сулу, Псел, Ворсклу. 3. Південну частину земель України омивають моря: Чорне та Азовське. 4. Українські Карпати чарують красою своїх вершин: Говерли, Чорногори, Петроса.

159. 1. Були собі три (брати): Кий, Щек і Хорив. 2. Порозцвітали гарно (квіти): нагідочки, красолі і мачок. 3. Летять великі (птиці): орли і соколи, зозулі і шпаки. 4. Зелений колір має відтінки: трав’яний, смарагдовий, оливковий, фісташковий. (Це речення подано тут неправомірно, адже узагальнювальне слово є тим самим членом речення, що й однорідні члени речення, яких воно стосується.) 5. По ногах сікли (трави): і курай, і буркун, і ковила, і катран.

159. Були собі [три брати] (імен.): Кий (імен.), Щек (імен.) і Хорив (імен.). Порозцвітали гарно [квіти] (імен.): нагідочки (імен.), красолі (імен.) і мачок (імен.). Летять великі [птиці] (імен.): орли (імен.) і соколи (імен.), зозулі (імен.) і шпаки (імен.).

Зелений колір має [відтінки] (імен.): трав'яний (прик.), смарагдовий (прик.), оливковим (прик.), фісташковий (прик.). По ногах сікли [трави] (імен.): і курай (імен.), і буркун (імен.), і ковила (імен.), і катран (імен.).

462. 1. Ми читаємо твори українських письменників (ім.): Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. 2. На сценах оперних театрів ідуть опери українських композиторів (ім.): Миколи Лисенка, Георгія Майбороди, Костянтина Данькевича. 3. Велике зацікавлення викликають музичні інструменти (ім.): бандура, цимбали, скрипка, сопілка.

463. Парк прикрашали листяні дерева: каштани, тополі, клени, липи. На клумбах росли різні квіти: троянди, канни, жоржини, айстри. Тюльпани були різнобарвні: червоні, рожеві, лілові, білі. Ромашки ростуть скрізь: на клумбах, на газонах, на подвір’ях.

529. Сорочка-оберіг

Вишила матуся сорочку для сина.

Візерунком стали (квіти) України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали (символи) Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

464. 1. Діти рвали чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові дзвіночки. 2. У густому лісі посплітали віти дерева: дуби, берези, сосни, ялини, осика, вільха. 3. Турботлива бджілка з лугової веселки буде мед збирати різнобарвний: жовтий, оранжевий і золотий. 4. Ходить сонний ранок по траві і вітає квіти степові: ковилу, горицвіт, воронець, молочай, волошку і чебрець.

465. 1. Усе мене тішить: ліси і садки, озера, річки, глибокі ставки. 2. Просинаюся і чую пісню звідусіль: з неба, з повітря; із землі. 3. Мова й музика мають дещо спільне: ритм, тональність, мелодію. 4. Я грав музику великих митців: Верді, Бетховена, Шопена, Чайковського, Лисенка.

466. 1. Рідні місця, знайомі хатки, садки, доріжки — ву ссе миготить у очах. 2. І соняшники, і кукурудза, і криниця — ву ссе вслухалося у свіжість. 3. Дід розмовляв із кіньми, телятами, травами, старою грушею і дубом — уу ссім живим.

467. Перепишіть, на місці крапок уставляючи дібрані з довідки узагальнювальні слова.

1. Ручку, олівці, фломастери, гумку, лінійку — шкільне приладдя повинен мати кожен школяр. 2. Столи, стільці, дошка, шафи — меблі в нашому класі новенькі. 3. Проектор, екран, «розумну» дошку — технічні засоби закуплять для школи найближчим часом.

468. 1. Білу хату, черво́ну (че́рвень) калину, луги, береги́ (бе́рег)— (все) мені заповідано з роду до роду. 2. Материна любов, піклування батькове — (все) докупи злилося, переплелося. 3. На землі (зе́млі), в траві, на деревах (де́рево), у повітрі — (скрізь) вирує життя.

168. Зажурилися зайці, що всі вони сірі. Попросили Бога зробити їм кожушки різні: білі, чорні, сині, червоні. Пожалів їх Бог і зробив, як просили.

Не довго зайці тішилися. У яскравих кожушках їх добре бачили хижаки: орли, яструби та лисиці. Доводилося тікати в гущавину та ховатися під кущами: ліщиною, крушиною та бузиною.

Пожалів зайців Бог і повернув їм їхнє забарвлення.

169. План.

1. У мирний час.

2. Улюблений інструмент козаків — кобза.

3. Зовнішній вигляд кобзи.

4. Кобзарі — професійні музики.

Кобза

Козаки в мирний час любили співати й танцювати. Вони вміли грати на різних музичних інструментах: кобзах, бандурах, скрипках, цимбалах, сопілках.

Але найулюбленішим інструментом була кобза. У давнину її завезли зі сходу.

Кобза мала круглий отвір для голосу, овальний широкий низ, короткий гриф. Увінчувала її шийка, що загиналася в лівий бік. Кобза мала дванадцять струн.

Грати на кобзі вміли майже всі козаки. Та професійними музиками були кобзарі.

470. 1. Вишийте, мамо (непошир. зв., ім.. Кл. в.), сорочку кольором неба й степів! 2. Любий тату! (пошир. зв. Прик.+ім.. Кл. в.). Нагадайте дідові пісні. Любий тату (пошир. зв., Прик.+ім.. Кл. в.), запрягайте коника мені. Я від хати і до хати буду тих пісень співати. 3. Не розгубися, синку (не пошир. зв. ім.. Кл. в.), у дорозі! 4. Одягніть вишиванку, моя доне і сину (пошир. однорід. зв., заім.+однор.ім., Кл. в.), щоб красою зігріти нашу рідну країну. 5. Добридень вам, дідусю та бабусю! (не пошир. однорід. зв., ім., Кл. в.). 6. Сонце, сонце, освітлюй тіні! (повтор. зв., ім.. Кл. в.)

471. 1. Учітеся, брати мої (пошир. зв.), думайте, читайте. 2. Де ви, лицарі й гетьмани? (не пошир. однорід. зв.). Уставайте, відгукніться! 3. Я знаю вас, нащадки запорожців! (пошир. зв.) 4. Ти, мій хлопче (пошир. зв.), українець! 5. Калино, калино (не пошир. повтор. зв.), квітуй у долині! 6. Над тобою, бандуристе, (не пошир. зв.) небо чисте. Пригорни сестру-бандуру, бандуристе (не пошир. зв.).

472. 1. Тату, наш лелека прилетів! Мамо, чуєш мову солов’їну? 2. Злітай, птице, у чисте небо! 3. Виростай для правди й волі, мій синочку! 4. Стомилася, сину, дай одпочину. 5. Лебедю, лебедю! Ти повертаєш додому на тихії води, на зорі Вкраїни ясні. 6. Я розумію вас, звірята і рослини.

473. 1. Води Дніпрової нап’юсь на тебе, друже, подивлюсь. 2. Не ходи, козаче, понад берегами, не суши серденька чорними бровами. 3. Шануй, юначе, батьківські шляхи! 4. А ти ж куди мандруєш, ласкавий чоловіче? 5. 5. Душа, хлопче, буває всяка. Одна глибока і бистра, як Дніпро, друга — як Десна, третя — як калюжа.

Чергуються звуки: друг — друже; козак — козаче; юнак — юначе; хлопець — хлопче.

474. Повій, вітре, (ритор. зв.) на Вкраїну! Краю мій, (ритор. зв.) люблю твої тополі. Сонце! (ритор. зв.) Я тобі вдячний. Не шуми про минуле, тополе (ритор. зв.). В розлуці з вами, солов’ї Вкраїни, (ритор. зв.) так ниє серце! Розступіться, горе та біда! (ритор. зв.) Дайте щастю й радості дорогу!

475. Україно, коли вже настане мир на твоїй багатостраждальній землі? Рідна земле, коли ти вже звільнишся від чужинських зайд? Вулиці мого дитинства, невже вас зруйнують постріли зрадників мого народу?

476. 1. Скільки є в нас, любі друзі (пошир, зв.), для звертання ніжних слів! 2. Соловейку маленький! (пошир, зв.) В тебе голос тоненький. 3. Де ж ти, коню (непошир. зв.), ходив? Де підкову загубив? 4. Не хили ти голі віти, саде мій (пошир. зв.)! Ще ти будеш зеленіти у красі своїй. 5. Ти не висни, чорна хмаро (пошир, зв.), над смерекою. 6. Школо (непошир. зв.), ти мислить навчила, чесною працею жить.

Речення із риторичними звертаннями: 2, 4, 6.

478. 1. Можливо, (невпевненість) вдома дощик не вщухає. 2. Ластівки низько літають, мабуть, (невпевненість) на дощ. 3. Прогнози, звісно, (упевненість) то невдячна річ. 4. Розвіються, либонь (невпевненість), ці тучі. 5. Настрій, певна річ (привернення уваги), змінюється. 6. Будь ласка (ввічливість), не дивуйтесь тому диву. 7. На щастя, (ставлення до висловл.) погода була хмарна, і вони не зазнали спеки.

480. Може, (невпевненість) зойкне в когось серце, відгукнеться на пісні? Дивлюсь на зорі опівнічні. На жаль, (ставлення до висловл.) вони також не вічні. Крізь ці кущі, здається, (невпевненість) ніхто не пробереться. Напевне, (невпевненість) та квітка солодка була, бо меду на ній назбирала бджола.

481. 1. До словечка, до слів’ятка притулися! Може (невпевненість), так хоч мови рідної навчишся. 2. І, мабуть (невпевненість), молодість для того, щоб кожен мав свою весну. 3. Здається (невпевненість), часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! 4. До речі (привернення уваги), з лікувальною метою, можна використовувати малину та інші рослини: яблуню, черешню, вишню. 5. Пробачте (ввічливість), вернуся не скоро.

482. Звичайно, я завжди допомагаю батькам. Бувало, ходили ми з друзями в далекі походи. Виявляється, дрохва — найбільший птах України. Будь ласка, читайте більше книжок.

184. Пишная шипшинонька, ти про що шепочеш? (ускл. зверт.) Може, мене квітоньками дарувати хочеш? (усклад. встав. сл..) Линь, човнику, пливи! (усклад. звертан., однор. чл.. реч.) Можливо, знайдем на путі незнані острови? (усклад. встав. сл..) Панове громадяни! Ця байка вам в пригоді, може, стане? (усклад. зверт. і встав. сл..)

483. Перепишіть речення, на місці крапок уставляючи дібрані з довідки вставні слова. Розставте потрібні розділові знаки. Що виражає або на що вказує кожне зі вставних слів?

1. Спиніться, будь ласка (ввічливість), спиніться. Навколо, будь ласка (ввічливість), скоріш подивіться. 2. Співчуття є найголовніший і, мабуть (невпевненість), єдиний закон людського життя, 3. По-перше (порядок викладення думки), навчися гарно й привітно дивитися на людей. 4. Кажуть (джерело повідомлення), болі минають з часом. Перемелеться, пройде все. 5. А єдиних слів, на жаль, було не сказано (ставлення до висловленого). 6. Може (невпевненість), час знов вдарити у дзвони?!

186. А хлібам колосистим, здається (вст.. сл..), немає кінця. Все навколо казкою здається. То невже ти ще досі не знаєш, що любов може гори звернуть? Та, може (вст..сл.), нарікань на долю вже доволі? Для праці й боротьби настала знов пора. І напевне вже почну я цю роботу у четвер. Ніхто, напевне (вст.. сл..), не почує зітхань прив’ялих верховіть.

484. Слово, які можуть виступати в ролі вставних: 1. на радість. 2. може. 3. на диво. 4. справді.

Мені, на радість, подарували чорного цуценя. Лікувальні трави, справді, допомагають від багатьох хвороб.

485. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Визначте вставні слова і сполучення слів.

Місто Харків стоїть при злитті трьох річок: Харкова, Лопані та Уди. На думку вчених, у сімнадцятому столітті на цьому місці стояла фортеця.

Пояснення назви міста таке. За переказом, хутір заснував козак на ім’я Харко. Поселенцям, звісно, доводилося вести боротьбу з нападниками. Кажуть, якось упав у бою і Харко. Пограбований хутір запустів, але згодом тут знову з’явилися люди. Новий хутір зберіг стару назву.

Люди, без сумніву, не забули імені першого поселенця.

Передайте свої враження від пам’ятника 3-4 реченнями. Уживайте вставні слова.

Пам’ятник, на мою думку, передає всю силу та стійкість яка була у козаків. В ньому ми бачимо їх прагнення захищати свою землю. Козаки, справді, це корінь українського народу.

486. 1. З добра (імен.) и (спол.) любові (імен.) приходить (дієсл.) щастя (імен.), (розповід., неокл., просте, двосклад., пош.)

2. Злим (прик.) людям (імен.) не заздри (дієсл.), не бажай (дієсл.) їхнього (займ.) товариства (імен.)! (речення спонук., окл., просте, односкл., пош., ускладнене однорідними присудками)

3. Пам’ятаю (дієсл.), мамо (Δ), твоє (займ.) тихе (прик.) слово (імен.), (речення розп., неокл., просте, односкл., пош., ускладнене непоширеним звертанням)

4. Воно (займ.) мене (займ.) вчило (дієсл.) добра (імен.) і (спол.) любові (імен.), (речення розп., неокл., просте, двоскл., пош., ускладнене однорідними додатками)

5. Я (займ.), чесне слово (ВС), не хотіла (дієсл.) злого (прик.), (речення розп., неокл., просте, двоскл., пош., ускладнене вставним словом, що привертає увагу)

6. Усміхнися (дієсл.) всім (займ.) навколо (присл.): небу (імен.), сонцю (імен.), квітам (імен.), людям (імен.). (речення спонук., неокл., просте, односкл., пош., ускладнене однорідними додатками з узагальнювальним словом).

487. Як писати лист

По-перше, лист це не просто папір і конверт. Він не лише передає зміст, а й виявляє ставлення до адресата і грамотність автора. По-друге, написане пером не виволочиш і волом.

Ніколи не надсилайте лист одразу. Перечитайте його наступного дня. Можливо, якісь речення доведеться переписати заново.

Адресу на конверті, безперечно, потрібно писати точно й охайно. Треба вказати і зворотну адресу. Звичайно , вона знадобиться адресатові для відповіді. Певна річ, лист мусить повернутися назад якщо з якоїсь причини не знайде адресата. Писати й підписуватися, безумовно, треба розбірливо.

490. Дорогий друже! Мої дорогенькі! Мої найдорожчі! Родинонько моя! Мої дорогі батьки! Рідненька матусю! Моя дорога сестричко!

Дорогий друже! Я приїду через два тижні.

Рідненька матусю! Мені дуже подобається в селі у бабусі.

Дорогий друже! Радий буду зустріти тебе в нашому місті.

Мої дорогі батьки! Пишу вам листа, бо вже дуже засумував за вами!

Шановні громадяни! Зберігайте спокій під час виборів.

492. Люба бабуся!

Як ти поживаєш? Як твоє здоров'я?

У мене все як завжди. Я вчуся, отримую тільки хороші оцінки. Особливо вдало у мене виходить відповідати з математики та англійської мови.

Як там твоя кішечка Маркіза? Ти вже знаєш, що у нас вдома живе кошеня Кузя. Він біленький і пухнастий. На канікулах я привезу його тобі показати, якщо тато дозволить.

Я за тобою дуже скучив. Папа обіцяв, що скоро ми поїдемо до тебе в гості на свята. Буду з нетерпінням чекати зустрічі. Передавай привіт тітці Каті, дядькові Вові і маленької Наташі!

До побачення!

Твій онук Андрійко

489. Приватне листування.

Люба бабусю! (пош. звертання)

Ми дуже за Вами скучили. Турбуємося за Ваше здоров’я. Дуже переживаємо за Ваше самопочуття. Ми всі здорові. За одержану татом премію Оленці купили комп’ютер. Вона опановує комп’ютерну грамоту. Сподіваюсь, навчить і мене. Адже сестри мають допомагати одна одній!

Мама готується до відпустки, яка цього року припадає на зиму. Хоче поїхати в село до бабусі Наталки. Якщо вийде, то й ми з татом і Оленкою під час зимових канікул на якийсь тиждень до неї поїдемо. До Вас, бабусю Тетяно, усією родиною обов’язково приїдемо влітку, (пош. звертання) Тато з мамою накупили зо два десятки книжок, які ми з Оленою маємо влітку прочитати. Певно, і Вам вони будуть цікаві.

Напишіть, як Вам живеться, як минає Ваш день. Головне — як Ви почуваєтеся. Коли Вас востаннє оглядав лікар? Які ліки прописав? Обов’язково надішлемо їх Вам поштою.

Будь ласка, бабусю, не хворійте! (непош. звертання) Будьте здорові й щасливі! На все: добре! До побачення!

З любов'ю і повагою,

Ваша онука Ірина.

197. 1. Як тільки я навчився грамоті, почав листуватися зі своїми двома бабусями. 2. Мені подобається надсилати їм листи та одержувати на них відповіді. 3. З цих відповідей наша сім’я дізнається, чим потрібно допомогти, що надіслати. 4. У листах я цікавлюся їхніми ділами, ставлю запитання про здоров’я. 5. Якщо писати листа мені допомагають сестра і брат, доводиться надсилати лист рекомендований. 6. Листування допомагає мені опанувати правила спілкування.

493. Дорога матуся, сьогодні рівно два тижні, як ти поцілувала мене і поїхала в твоє важливе відрядження. У нас все добре, ми з татом вже майже навчилися готувати сніданок та вечерю, і прибирати за собою.

Вчора до мене приходила Оля, ми з нею пограли на телефоні і вона запитала "Коли приїде твоя мама?".

Дуже чекаємо тебе, зроби нам сюрприз, приїжджай завтра.

Алінка.

495. Моя дорогоцінна, улюблена мама. Я тобі зобов'язана багато чим, але в першу чергу життям. Ти даєш мені надію, коли я потребую підтримку, розуміння і любов. Ти віриш в мене, навіть якщо я не вірю.

Моя дорога мамцю, з Днем матері тебе! Бажаю, щоб ти ніколи не засмучувалася через дрібниці, завжди жила в достатку і щасті. Я дуже тебе люблю, дуже ціную і обіцяю оберігати від негараздів.

496. Щире слово, добре діло душу й серце обігріло (просте). 1Шабля ранить тіло, а2слово калічить душу (складне).1Очі без душі сліпі,2вуха без серця глухі,3руки без бажання безсилі (складне). Бідна душа не має гроша (просте).1Як ти не маєш душі, то2не поможуть і книші (складне).

497. 1. Душа душу чує, а серце серцю вість подає (сполучник а). 2. Око бачить далеко, серце чує глибоко (інтонація). 3. Ти дорогу показав, якщо ти прислів’я сказав (сполучник якщо). 4. Коли чистий будинок, і душа чистішає (сполучне слово коли, сполучник і). 5. Серце співає, душа радіє (інтонація).

498. 1. Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає. 2. Язик діє, та рука не вміє. 3. Недруг підтакує, а друг сперечається. 4. Праця додає здоров’я, а лінь добавляє хвороб.

Коми розділяють складні речення.

499. 1. Дуби гойдались, і тремтіли клени. 2. Несу в душі цвіт вишні і калини. 3. Грім гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо. 4. Люблю я день і поклоняюсь грому. 5. Срібен дощик проливається іскристо, і веселка обіймає небокрай. 6. Веселка весельця в ставок опустила і сонячні скельця в ставку намочила.

500. 1. Пишається калинонька, явір молодіє, кругом їх верболози й лози зеленіють. 2. Прийшла весна весела, верба зазеленіла, вишні цвітом укрилися. 3. Красно гріє весняне сонце, весело стрибає його проміння в повітрі, теплий вітер віє над землею. 4. Одцвіли задумливі каштани, поскидали пух легкий тополі. 5. Надходив вечір, тьохкав соловейко, цвіла груша, одцвітали вишні.

201. 1. Зима спитає, де ти влітку був. 2. Літо запасає, а зима з’їдає. 3. Якби не була зима, то літо довше б тягнулося. 4. Життя навчає, але труд єднає. 5. Тепло пропаде, як сніг упаде. 6. Зима стелить полотна, а мороз наводить мости.

501. 1. Ніч минула швидко, та настав сонячний весняний ранок. 2. Першими прокинулися птахи, тому вони зацвірінькали, засвистіли, заспівали. 3. Люди заворушилися, бо на них чекав довгий і відповідальний трудовий день.

502. 1. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає , а . 2. Грім креснув, і дощ полився , і . 3. Дніпро реве тремтить підмита круча , .

202. Пов’яли пишні квіти, затих осінній сад, туманом ліг на віти холодний листопад. Повільно на світанні бреде він у степах, де листячком останнім легкий мороз пропах. Зима ось-ось прилине, в снігах засне земля, і пісня хуртовинна над нею загуля.

203. 1. Землю закутав білий сніг, і на ньому виразно чорніють тіні безлистих дерев. 2. Мороз скував Дніпро кригою, глибоко під нею зеленіє вода. 3. Перехожі кутаються в теплі пальта, а пронизливий вітер змушує їх прискорювати ходу.

503. Ми йдемо, і темніє над нами небо. Дзвенить земля, а я слухаю. Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідові слова. У серце моє вливається якась незрима сила, що на віки вічні прив’яже вона мене до цієї землі, до співучої тихої мови.

Чим більше дід любив мене, тим більше і щедріше розкривав він свою душевну скарбницю.

504. 1. Пісня¹ (ім.) до правди доводить (дієсл.), а² правда (ім.) до пісні горнеться (дієсл.) (позп.. неокл., складне, скл. з двох пр. реч.).

2. Пісню¹ ту візьму (дієсл.) собі на спомин, пісня² (ім.) буде (дієсл.) поміж (прийм.) нас (займ.) (розп., неокл., складне, скл. з двох пр. реч.).

3. У¹ мене вмить заб’ється (дієсл.) в грудях серце (ім.), коли² десь наша рідна пісня (ім.) розіллється (дієсл.) (розп.. неокл., складне, скл. з двох пр. реч.).

4. Вилив² (дієсл.) душу (ім.) в пісні український народ (ім.), і² живе (дієсл.) мій народ (ім.) у пісенному слові! (розп., окл., складне, скл. з двох пр. реч.)

5. Допоки¹ слово (ім.) житиме (дієсл.) в мені, тобі² я (займ.) даруватиму (дієсл.) пісні, мій краю рідний (розп., неокл., складне, скл. з двох пр. реч., 2-ге просте реч. ускл. звертанням).

505. 1. Зоре моя вечірняя, зійди над горою! (пр., спон., окл., односкл., ускл. зв.)

2. Скоро, може, побачу я степ той широкий, (пр., розп., неокл., двоскл., ускл. вст. сл.)

3. В Україні ростуть широколисті дерева: дуб, липа, в’яз, береза (пр., розп., неокл., двоскл., ускл. одн. підметами з узагальн. сл.).

4. Дрімучі ліси, птахи, змії, комахи — усе милувалося сонцем. (розпов., неоклич., просте, з узагальн. словом.)

506. Солов’ї розливаються ніжно

У зеленім веснянім гаю.

Син до матері каже: «Ця пісня

Дуже схожа на мову твою».

Посміхається мати до сина:

«Пам’ятай, моє миле дитя.

Рідна мова завжди солов’їна.

Зігріває людей все життя».

507. 1. Ми спитали соловейка навесні: «Ти для кого так виспівуєш пісні?» І затьохкав соловейко на калині: «Я пісні складаю Україні». 2. «Чи ти Вкраїни син?» - питає синь Дніпрова. 3. Дід казав «Бережися ганьби! Ми козацького чесного роду!» 4. «Козацькому роду нема переводу!» - співають в народі давно. Іду і людей питаю: «Де тут дорога до рідного краю?». «Земле мила, чи даси мені крила?» - питаю. – слова автора, пряма мова.

209. 1.(А)Кажуть в народі правдиві слова:(П)«Хліб-годувальник всьому голова». 2.(А)Запитав у Зіни Гліб:(П)«Звідкіля береться хліб?»(А)Розвела руками Зіна:(П)«Звісно, хліб із магазину!» 3.(П)«Як хліб на столі, не болить голова»,—(А)так гарно бабуся сказала. 4.(П)«Не кидайсь хлібом, він святий!» —(А)в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій.

508. 1. Соловей щебече в лузі: «Добрий ранок всім вам, друзі! (звертання)» 2. Із гнізда свого лелека обізвався недалеко: «Добрий ранок! Зустрічаємо світанок!». 3. Жабка зелена зустріла коня: «Доброго дня! Ми, здається (вставне слово), рідня». 4. Кінь засміявся й спитав басовито: «Де ж це ви, сестро (звертання), згубили копито?» 5. «Пухова моя перина», — хизувалась хуртовина. 6. «А чому снігів нема?» — мовить грудневі зима.

Басовито — басистий, низький за звучанням (про голос, звук).

509. 1) речення, у яких пряма мова стоїть після слів автора: 1. Казав їжак: «Хай буде так!» 3. Попалася лисиця в пастку і каже: «Хоч іще рано а доведеться заночувати». 6. Равлик каже до сови із високої трави: «Мудра тітонько сова, в тебе світла голова».

2) речення з прямою мовою перед словами автора: 2. «Я з возом горшки побила», — жалілася кобила. 4. «Якось воно буде», — сказала миша в котячих зубах. 5. «Я не попадуся в сітку», — в’юн верткий хвалився рибкам.

Побити горшки — посваритися; світла голова — кажуть про обдаровану, розумну людину.

• Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.

• Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

• Дружба та братство — найбільше багатство.

512. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки.

1. Три синиці щебетали, одна в одної питали: «Хто це там, сестриці, так співає у пшениці?» (Ускл. однор. присудками.) 2. Узяв олівець я із пенала і записав в календарі: «Сьогодні вперше прилетіли до нас У гості снігурі». (Ускл. однор. присудками.) 3. «Ось я йду», — обізвалась зима. 4. Ананаси й апельсини нудьгували в магазині: «Якби ноги в нас були, ми б у Африку втекли». (Ускл. однор. підметами.) 5. Слон казав своєму сину: «Від застуди їж малину».

Визначте речення, ускладнені однорідними членами. Накресліть схему першого речення.

А: «П»?

510. Бабуся і внучка сидять на кухні.

«У наш час музика була набагато мелодійніша», — пригадує бабуся.

Онучка спочатку дивується, а потім пояснює:

«Бабусю, це ж міксер працює!».

177. Гава [ґа́ва], пава [па́ва], кава [ка́ва], лава [ла́ва], Сава [са́ва].

180. Гриб [гри́б] — граб [гра́б]; зуби [зу́би] — губи [гу́би]; гора [гора́] — нора [нора́]; колосок [колосо́к] — голосок [голосо́к]; баран [бара́н] — банан [бана́н].

178. 1. Двір — твір. 2. Річка — пічка.

181. 1. Бік - вік. 2. Мухах - вухах. 3. Морока - сорока. 4. Рис - лис. 5. Мак - рак. 6. Шило – мило.

182. Корона — ворона, миша — тиша, чайка — гайка, риска — миска, піч — річ, сум — сом, вулики — кулики.

На сосні сидить ворона,

на голові в неї корона.

215. Курок — урок, буква — буквар, лід — слід, мак — смак, башта — баштан, край, гра — грак, їжа — їжак, міх — сміх, рука — рукав, окомір — комір, линок — млинок, буря — буряк, кома — комар.

226. День [ден'], ліс [л'іс], льон [л'он], тінь [т'ін'], сонний [со́н:ий], цінний [ц'і'н:ий], джура [джу́ра], джунглі [джу́нгл'і], дзвінок [дзв’іно́к].

227. Мідь [м’ід'], лань [лан'], тінь [т'ін'], олень [о́лен'], денний [де́н:ий], останній [оста́н’:ій], джем [джем], дзьоб [дз'об], дзенькіт [дзе́н'к’іт].

199. Кріп – кріт, миска – мишка, суниця – синиця, коза – коса, кит – кіт.

200. Бджілка, будинок, ґудзик, дзюрчати, дощ, журавель, зірка, злива, казка, калина, колискова, криниця, лелека, мальва, мати, місяць, пісня, прислів’я, радість, світлиця, хата, хрущ, чорнобривець, яблуня.

201. Гармаш Микола (5 клас), Гуржій Семен (5 клас), Панченко Олена (5 клас), Сербии Галина (5 клас), Сердюк Василь (5 клас), Сотник Ірина (5 клас), Хорунжий Олексій (5 клас).

Волошко Ганна (6 клас), Волошук Богдан (6 клас), Головатий Ігор (6 клас), Головко Михайло (6 клас), Лебединець Оксана (6 клас), Мельниченко Сергій (6 клас), Семенюк Тетяна (6 клас).

202. Бережани, Бориспіль, Буча, Глухів, Запоріжжя, Ірпінь, Луцьк, Миргород, Мукачеве, Одеса, Полтава, Прилуки, Рівне, Тернопіль, Ужгород, Умань, Харків, Черкаси, Чернігів, Чугуїв.

Аліса, Губка Боб, Крош, Мікі Маус, Наруто, Фєрб, Фінеас.

203. Божій Микола, Васильківський Сергій, Горська Алла, Гуменюк Феодосій, Заливаха Опанас, Їжакевич Іван, Касіян Василь, Кричевський Василь, Марчук Іван, Мурашко Олександр, Пимоненко Микола, Самокиш Микола, Трутовський Костянтин, Труш Іван, Шевченко Тарас, Яблонська Тетяна.

Портрет, рама, стіл, стіна, фотографія.

205. Слабіє [йе], їсти [йі], п’є [йе], проливає [йе], своїм [йі], пір’ям [йа], дбаєш [йе], маєш [йе], моя [йа], скраю [йу], знаю [йу], рябої [йі], буває [йе], сім’ї [йі], немає [йе], моє [йе], твоє [йе].

Слабіє [слаб’їйе] — 6 б., 7 зв. Уміння [ум'ш':а] — 6 6., 5 зв.

206. Передайте слова фонетичною транскрипцією. Визначте в кожному слові кількість літер і кількість звуків.

І. Ялина [йали́на] — 5 б., 6 зв.; знання [знан’:а́] — 6 б., 5 зв.; пюре [п'уре́] — 4 6., 4 зв.; юрист [йури́ст] — 5 б., 6 зв.; сузір’я [суз’ї'рйа] —5 б., 6 зв., єнот [йено́т] — 4 б., 5 зв.; синє [си́н'е] — 4 б., 4 зв.; волосся [воло́с:’а] — 7 6., 6 зв., надія [наді́йа] — 5 6., 6 зв.; єднання [йедна́н':а] — 7 б., 7 зв.

ІІ. Юнга [йу́нга] — 4 б., 5 зв.; боюся [бойу́с'а] — 5 б., 6 зв.; уміння [умі́н':а] — 6 б., 5 зв.; плюс [пл'у́с] — 4 б., 4 зв.; поїзд [по́йізд] — 5 б., 6 зв.; п’ятий [пйа́тий] — 5 б., 6 зв.; взаємний [взайе́мний] — 8 б., 9 зв.; діяння [д'ійа́н':а] — 6 б., 6 зв.; пташеня [пташе^ин'а] — 7 б., 7 зв.; яблуня [йа́блун'а] — 6 6., 7 зв.

Доберіть і запишіть 4 слова з апострофом перед я, ю, є, ї. Визначте в цих словах кількість літер і звуків.

Здоров’я [здоровйа́] — 7 б., 8 зв.; нав’ючити [навйу́чити] — 8 б., 9 зв.; об’єкт [обйе́кт] — 5 б., 6 зв.; над’їсти [надйі'сти] — 7 б., 8 зв.

234. 1. Юнгою буде Юрко наш на флоті, є там багато для юнги роботи. 2. Нахвалявсь єнот єхидні: «Європеєць я віднині! Буду я гриби збирати і за євро продавати!» (А: «П!») Всяк з єнота лиш кепкує, а за євро — не купує. 3. Я найсмачніша серед бур’янів, приправа до борщів і до супів. Я вам здоров’я поверну сторицею! Запам’ятайте! Звуть мене яглицею.

207. 1. Є у кожної дитини матінка єдина [йеди́на]. 2. Я українець [украйінец’]! І завжди чую: в моїй душі співають солов’ї [соловйі]. Були такими мої мама й тато, такими будуть правнуки мої! 3. Йде через століття [стол’іт':а] рідна мова! 4. Гаї шумлять — я слухаю [слу́хайу]. 5. І так лагідно материнка свій м’ятний [мйа́тний] дух на землю стеле. 6. Найдужче допікають бур’яни [бурйани́] та ще жуки з чужої сторони.

242. Як багато хочу я сказати про любов до ріки моєї рідної, ясної! Люблю її воду, береги її чисті! Люблю всіх людей, які живуть і трудяться на її берегах! Біля неї роблюся я добрим, людяним. Буду любити тебе все життя, річко моя!

Люблю — [л'убл'у́], роблюся — [роб'лу́с'а].

208. Ліщина – [л´ішчи́на] (6 л., 7 зв.). Батьківщина – [бат´к´івшчи́на] (10 л., 10 зв.). джерел – [джере́л] (6 л., 5 зв.). дзвінких – [дзв´інки́х] (8 л., 7 зв.). дзюркоче – [дзйурко́че] (8 л., 8 зв.). цілющої – [ціл´йу́шчой] (7 л., 9 зв.). бджілка – [бджілка] (7 л., 6 зв.). джмелі – [джмелі] (6 л., 5 зв.).

209. Любов [л'убо́в] 5 б., 5 зв., щока [шчока́] 4 б., 5 зв., приємний [прийе́мний] 8 б., 8 зв., щирий [шчи́рий] 5 б., 6 зв., ім'я [імйа́] 3 б., 4 зв., почуття [почут':а́] 7 б., 6 зв., приязнь [при́йаз'н'] 6 б., 6 зв..

238. [школ'а́р] — школяр, [сіл’] — сіль, [йа́года] — ягода, [йу́р'ій] — Юрій, [йевге́н] — Євген, [шчока́] — щока, [йу́л'ійа] — Юлія, [імйа́] — ім’я, [нас'і'н':а] — насіння, [пол'іс':а] — Полісся, [йе́дн'іс'т'] — єдність, [пйа́тниец'а] — п’ятниця, [подв’ірйа] — подвір’я.

239. Ящірка [йа́шчірка], ліщині [л'ішчин'і], бджола [бджола́], ґаздиня [ґазди́н'а], щедрий [шче́дрией].

184. Голосні: [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Приголосні: [м], [д], [ш], [н], [б], [ж], [г], [б].

186. Марка — рамка [ра́мка], літо — тіло [т'іло], лід — діл [д’іл].

188. Слива - злива, шити - жити, серп - серб, мимохіть - мимохідь, там - дам, куля - гуля.

189. 1. Голуб, зозуля. Жінка, любов. 2. Малому, мені. 3. Ніжно, радо.

190. 1. Син - синь. 2. Лис - ліс. 3. Стан - стань.

191. 1. Губами говори, а руками роби. [губами говори’/а рука’ми роб’и// 2. Де руки й охота, там гарна робота. 3. Без голови погано і рукам, і ногам. Де ру’ки й охо’та/там га’рна робо’та// без голови’ пога’но і рука’м/і нога’м]

192. День [ден’] - 4 б., З зв., ліс [л’іс] - 3 б., З зв., льон [л’он| - 4 б., З зв., пісенька [п’ісен’ка] - 8 б., 7 зв., сьомий [с’омий] - 6 6., 5 зв..

244. 1. Праця краща за лінь, пустощі та безділля. [пра́ц'а кра́шча за л'ін' / пу́стошч’і та беизд'іл':а] 2. Людину красить не одежа, а добрі діла. [л'уди́ну кра́сит' не оде́жа / а до́бр'і д'іла́] 3. Бджола мала, а й вона працює. [бджола́ мала́ / а й вона́ прац'у́йеи] 4. Рання пташка росу п’є, а пізня слізки ллє. [ра́н':а пта́шка росу́ пйе / а п’і'з'н'а с'л'і'зкие л':е] 5. Щоб рибку з’їсти, треба в річку залізти. [шчоб ри́бку зйістие/ тре́ба в р'і'чку зал'і'зтие]

Речення, ускладнені однорідними членами: 1, 2.

172. Прочитайте народну казку. Які типи мовлення поєднано в її тексті? Як ви це визначили?

Чарівний кінь

У тексті використано розповідь з елементами опису. Опис:

Подивився Іван, а коник не простий! Шерсть на ньому золота, довга грива сяє самоцвітами, замість чотирьох ніг у нього п’ять, а над спиною крила здіймаються.

173. Прочитайте текст, визначте його тему й головну думку. Що передає його заголовок?

Кінь Добрян

Заголовок: Кінь Добрян

План.

1. Козак Мамай у темниці.

2. Малюнок на стіні.

3. Кінь Добрян.

4. Порятунок Мамая.

Круп — задня частина тулуба тварини (коня).

Мур — висока кам’яна або цегляна стіна навколо чогось.

Шпаркий — швидкий.

211. Сло-во (2 зв.), звук (1 зв.), пі-сня [а] (2 зв.), спів (1 зв.), спі-ва-ти (3 зв.), ме-ло-ді-я [йа] (4 зв.), му-зи-каль-ний (4 зв.), ти-ша (2 зв.), мить (1 зв.).

212. 1. Учення в щасті украшає, а в нещасті у-ті-ша-є (4 скл.). 2. Де є життя, там є на-ді-я (3 скл.). 3. Науки вода не за-то-пить (3 скл.), а вогонь не спалить. 4. Змагаються не лише силою, а в-мін-ням (3 скл.). 5. З пісні слова не ви-ки-да-ють (4 зв.) і свого не в-ста-вля-ють (4 скл.).

У-ті-ша-є (усі скл. відкр.), жит-тя (1 - закр., 2 — відкр.), на-ді-я (усі скл. відкр.), за-то-пить (1, 2 - відкр., З - закр.), в-мін-ням (1 - відкр., 2, 3— закр.), ви-ки-да-ють (1, 2, 3 — відкр., 4 - закр.).

Речення, ускладнені однорідними членами: 1,4,5.

250. Односкладові: льон, дзьоб, край. Двоскладові: життя, знання, небо. Трискладові: країна, троянда, безмежний, лілея, березень, чудовий. П'ятискладові: далекосяжний, нагороджений.

Найбільше складів у словах да-ле-ко-ся-жний (1, 2, 3,4 - відкр., 5 - закр.), на-го-ро-дже-ний (1, 2, 3,4 - відкр., 5 - закр.).

213. 1. Ім’-я (1 — закр., 2 — відкр.). 2. Скрипка (1 — закр., 2 — відкр.). 3. Світ-ло-фор {1 — закр., 2 — відкр., З — закр.). 4. Ан-те-на (1 — закр., 2,3 — відкр.).

До-ло-то (всі скл, відкр.), до-ро-га (всі скл.. відкр.), ре-га-та (всі скл. відкр.), ре-гіт (1 - відкр., 2 - закр,), мі-ро-шник (1 - відкр., 2 - відкр., З - закр.), мі-ра (всі скл. відкр.), фа-гот (1 - відкр., 2 - закр.), па-ра-соль-ка (1, 2-відкр., З - закр., 4 - відкр.), ква-соль-ка (1 - відкр., 2 - закр., З - відкр.), сі-вал-ка (1 - відкр., 2 - закр., З - закр.), сі-рий (1 - відкр., 2 - закр.).

214. За-го-ло-вок, ар-мія, яма, чи-тан-ня (чи-та-ння), ран-ній, на-сін-ня (на-сі-ння), без-до-ріж-жя (без-до-рі-жжя), пись-мен-ник, пір’я, сміх, міль-йон, май-бут-ньо-го, тре-тьо-го, ма-йо-нез (майо-нез), піз-ньо-го, ге-дзик, над-дніп-рян-ський, під-зе-мел-ля (під-зе-ме-лля), ку-ку-ру-дза, від-звук, пе-ре-дзвін, бе-зу-пин-ний.

Насіння [нас'і'н':а], бездоріжжя [бе^издорїж’:а], пір’я [п’ірй´а], безупинний [бе^изупи́н:ий].

215. Чергови́й, випа́док, предме́т, алфаві́т, вимо́ва, шофе́р, сто́ляр, нена́висть, ара́хіс, кіломе́тр, докуме́нт, інструме́нт, цеме́нт, дефі́с, лапки́, о́лень, ведме́диця.

З’ясувати наголошення слова можна за словником наголосів, за орфографічним і навіть за тлумачним словниками.

216. Ви́падок, чита́ння, запита́ння, листопа́д, по́милку, поми́лку, ба́йдуже, байду́же.

Позичити в Сірка очі - про того, хто не має совісті, сорому.

217. 1. Географічний а́тлас, блискучий атла́с. 2. Приємна му́зика, талановитий музи́ка. 3. Па́рне катання, парне́ молоко.

218. 1. Дешева рибка, та дорога́ з неї юшка. Тоді доро́га успішна, коли розмова втішна 2. Струни на́строю настро́ю на бадьорий юний лад! 3. Через край із се́рця рідне слово ллється. Оживи, козацька славо, у бандурних струнах, нехай серця́ звеселяться!.

Наголос впливає на значення у словах: доро́га — дорога́, на́строю — настро́ю.

219. Запита́ння, зага́дка, о́лень, завда́ння, це́нтнер, по́ми́лка, де́ревце́, па́ша (корм), паша́ (титул), асиметрі́я, че́рга, живо́пис, поня́ття, апо́стро́ф, заклика́ти (недокон. вид) — закли́кати (докон. вид), одина́дцять.

Приклади спів, значення яких залежить від місця наголосу: за́мок — замо́к, те́пло — тепло́, доро́га — дорога́, ма́ла (діесл.) — мала́ (прикм.).

Прийшла доро́га дорога́ до нас — до тебе і до мене. Паша́ — урядовець найвищого рангу в країнах Близького Сходу. Па́ша відпочивал взимку у Карпатах. У магазині була велика че́рга. Черги іноді виникають раптово.

221. Калина, верба, матінка, батько, дитина, широкий, лимон, календар, ведмідь, оленятко.

222. [об´іц´а́нка], [пере́пустка], [ката́ло́г], [воро́та], [ко́леисо], [фарту́х], [спи́на], [до́н´ка], [дочка́], [дро́ва], [котри́й], [шчедро́та], [листопа́д].

Обіця́нка, пере́пустка, ката́ло́г, воро́та, ко́лесо, фарту́х, спи́на, до́нька, дочка́, дро́ва, котри́й, щедро́та, листопа́д.

223. Б’ють його старі й малі у повітрі й на землі, він від цього не вмирає, тільки весело стрибає.

М'яч — [мйа́ч]. Апостроф. Після губних перед я, ю, є, ї за роздільної вимови пишемо апостроф.

224. 1. Треба нахилиться, щоб з криниці води напитися. 2. Свого гнізда не цурайся. 3. Де ластівка не літає, а весною додому вертає. 4. Як не знаєш броду, не лізь у воду. 5. По своєму ліжку простягай ніжку.

225. Ве́село – весе́лка; ши́роко – широ́кий; го́луб – голу́бка.

[ве́сеило] – [веисе́лка], [ши́роко] – [шиеро́кий], [го́луб] – [гоулу́бка].

226. Сестра — се́стри, весло — ве́сла, голубити — го́луб, впливати — вплив, стеблина — сте́бла, зупинити — зупи́нка, кленовий — кле́н, ребро — ре́бра, височенний — ви́сь, випиляний — пи́лка, десяток — де́сять, лисиця — ли́с.

227. Крило [крило́], озеро [о́зеиро], медівник [меид'івни́к], береза [беире́за], велетень [ве́леитеин'], криниця [криени́ц'а], глитати [глиета́тие], грудень [гру́деин'], кашель [кашеил'], півень [п’і'веин'].

Написання слів, якщо перевірне слово дібрати не можна слід з'ясувати за словником.

228. Дерево (-ере-), крикливий (крик, -ри-), шелестіти (-еле-), черешня (-ере-), крилатий (крила, -ри-), тривога (-ри-), обережний (-ере-), крижаний (крига, -ри-), пелена (-еле-), кришити (кришка, -ри-), стрепенутися (тре́пет), мережити (-ере-), зелений (-еле-), переказ, козелець (козе́л).

229. 1. Те джерело називається криницею, що в посуху воду дає. 2. Як не стрибнеш у воду, не навчишся плавати. 3. У високого дерева й листя велике. 4. Хто хоче зривати троянди, не має зважати на колючки. 5. Хто ходить босий, тому черевики не муляють. 6. Терен груш не родить. 7. Золото і в болоті блищить.

Не передавати куті меду значить не перебільшувати, не перевищувати міру, не виходити за межі допустимого.

230. Учень – учня, хлопець – хлопця, майстер – майстра, вітер – вітру, справедливий – правда, їдалень – їдальня, гривень – гривня, женці – жнуть, шевця – швець - випадний е.

231. 1. Сумний грудень (грудня) і в свято, і в будень (будня). 2. Січень (січня) року початок, а зими середина. 3. Як вітер (вітру) не дме, то очерет відпочиває. 4. Хлопець (хлопця) з ремеслом у житті не пропаде. 5. У шевця (швець) черевики завжди просять хліба. 6. Мисливець (мисливця) на всі боки дивиться.

269. Зозуля — [зоузу́л'а], кожуха — [коужуха́], кропивою — [кропиево́йу], леваді — [леива́д'і].

Слова, написання яких не можна перевірити наголосом: зозуля, кожуха кропивою леваді. Слід звернутися до орфографічного словника.

273. 1. Мов крило лебедине, тиха музика лине. 2. Журавель край поля стереже криницю, не здійметься вгору, не махне крилом. Колосом додолу хилиться (це слово орфограми -ри-, -ли- не стосується, адже -ить це закінчення дієслова) пшениця, слухає розмову вітру з джерелом. 3. Одгриміла гроза, теплий дощ одшумів, одцвіли блискавиці крилаті. 4. Зробив з мухи два кожухи. 5. Розумна дитина в батьковій свитині. 6. Від людського поговору не запнешся пеленою.

Слова, написання яких потрібно перевірити за орфографічним словником: кожухи, дитина.

232. Герой, чепурний, мелькати, минати, пенал, чекати, пирій, кочерга, цибуля, керувати, лиман, метро, деталь, велосипед, тремтіти, чебрець, печеніг, тривожний, метушня.

Герої не вмирають, пам’ять про них буде жити вічно. Дніпро впадає у Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря. Сотник Іван був хлопець гарний, чисто виголений, чепурний.

233. Ранковий — вечірній, поразка — перемога, наступний — попередній, сваритись — миритись, відсталий — передовий, схвалювати — засуджувати, дурний — розумний.

Зірок на небі незліченно, а зорі дві — ранкова і вечірня. Не хочу з тобою сваритись, а хочу миритись.

234. 1. Зернина мішок береже. 2. Ворону хоч пирогами годуй, а все буде чорна. 3. Не криши два гриби до борщу, бо переборщиш. 4. Ложкою годує, а черепком очі виколює. 5. Черепаха повзе пустелею і бурчить: «Нащо стільки піску насипали? Чи тут у них ожеледь?»

235. 1. Пишаюсь родом і своїм народом (однорідні додатки), бо це — життя моє, моя природа (однорідні присудки). 2. Кий, Щек, Хорив і їх сестриця Либідь (однорідні підмети) пливуть тисячоліттю навздогін. 3. Читала мама «Кобзаря», а потім сіла вишивати (однорідні присудки). Вплелась Шевченкова зоря у рушники її крилаті. 4. Посіяла мати в своїй колисковій зернини добра і тепла (однорідні додатки). 5. Погойдує вітер калину, гортає (однорідні присудки) листок за листочком. 6. Цілющої води я зачерпнув з глибокої криниці.

• Речення, ускладнені однорідними членами: 1, 2, 3, 4, 5.

• 5. Погойдує вітер калину, гортає листок за листочком. 6. Цілющої води я зачерпнув з глибокої криниці.

237. Закопане золото

План

1. Ліниві сини і працьовитий батько.

2. «Шукайте, діти, у землі золото».

3. Життя братів після смерті батька.

4. Пошуки золота.

5. Гордість за свою працю.

275. Дивитися вперед – думати про майбутнє. Триматися середини – утримуватися від рішучих дій, вчинків; займати помірковану позицію в чому-небудь. Лишати слід – залишатися в пам’яті когось. Кидати слова на вітер – говорити не думаючи, даремно. Лизати черевики – догоджати комусь, підлабузнюватися перед кимось. Набивати черево – їсти. Винаходити велосипед – марнувати зусилля на пошуки, що їх давно вже завершили інші люди.

277. Дзвінкі: добро, мати, небо, жити, спів, знати. Глухі: мати, птах, жити, спів, учити, знати.

278. Зеленому колоскові співа жайвір колискову: «Рости в землю корінцями, виповняйся зеренцями!» У маминій пісні звучать слова: котик, голуб, сон, дитинка, батько. У серці матері велика любов до дитини.

Слова, які мають тільки дзвінкі приголосні: зеленому, жайвір, землю, маминій, голуб, любов.

Слова, які мають тільки глухі приголосні: котик. Звучать [звуча́т´], [з] — дзвінка приголосна, [ч], [т'] — глухі приголосні.

Батько [ба́т'ко], [б] — дзвінка приголосна, [т'], [к] — глухі приголосні.

280. Билина — (у слові билина немає глухих приголосних), коса — коза, серп — серб, мимохіть — мимохідь, там — дам, куля — гуля.

Мимохіть — не з власної волі.

241. Боротьба [бород'ба́] — боротися, кігтик [к’іхтик] — кіготь, полегкість [поле́хк’іс'т'] — легенько, дьогтю [до́хт'у] — дьоготь, перемогти [пеиреимохти́] — перемога.

242. Холод, голуб, сад, ліжко, низький, мигтів, скидка.

243. 1. Пізнать себе — то школа нелегка. Життя мінливе, мов швидка ріка 2. А десь на горизонті двигтять громи. 3. Небо хмарне, вогке, наче з вати. 4. Легкі тумани серпанками сонні долини вкривають. 5. Багрець вечірньої зорі палав, мигтів, палахкотів.

Сідати на легкий хліб — переходити на засоби для існування, здобуті без важкої праці, без великих, особливих зусиль; гострити кігті — хотіти, прагнути заволодіти ким-, чим-небудь, захопити когось, щось.

244. 1. Той, хто чухає ведмедя, повинен мати залізні нігті (ніготь). 2. Далеко, та легко (легенький), а близько, то слизько. 3. Праця — не ганьба, хоч і молотьба (молотарка). 4. Покора і просьба (просити) стіну пробивають. 5. Ложка дьогтю (дьоготь) зіпсує діжку меду.

Речення, ускладнені однорічними членами: 2, 3, 4. Перед ОЧ, з’єднаними спол. і, кому не ставимо.

251. 1. Розплющив ранок очі сині. 2. В небі хмара пролітала, білий пух порозсипала. 3. Землю ластівка черкає розтривоженим крилом. 4. Безхатній пес не спить, він нашорошив вухо.

Розплющив — [розспл'у́шчиев], порозсипала — [порос:иепа́ла], розтривоженим — [розстриево́жеинием], безхатній — [беизсха́т'н'ій].

252. Плановий — безплановий, славний — безславний, хребетний — безхребетний, слізний — безслізний, хмарний — безхмарний, платний — безплатний, шумний — безшумний.

253. 1. Краще честь, ніж безчестя. 2. Краще розумний ворог, ніж безголовий друг. 3. Не розглядай чуже під плотом — дивися на своє під носом. 4. Не бійся роботи, уникай безділля. 5. Не розкидай вилами того, що хтось збирав серпом. 6. Йому розжуй та ще й у рот поклади!

Антоніми: честь - безчестя, розумний - безголовий, ворог - друг, чуже - своє, робота - безділля.

254. Розшукати, безкінечний, безсумнівний, розташувати, безхмарний, безболісний, розщеплений, безпам’ятний [бе^изпа́мйатний], розчесати, розчарований, безхвостий, розщебетатися [росшчи^еби^ета́тис’а], безчесний, розшукати, бездуховність.

255. 1. 1. Яка головонька, така й розмовонька. 2. Треба розсудити, а тоді вже казати й робити. 3. Розбалакалися, як свиня з гускою. 4. Розсердилася жаба на болото. 5. Безстрашна людина сама собі порятунок. 6. Страх — добрий брат безпеки. 7. Якби страх рятував, заєць був би безсмертним.

Страх – безстрашний.

256. 1. Рідна мова — то безцінне духовне багатство. 2. Лише добро одне безсмертне, зло подовгу не живе! 3. Ми віримо глибоко й безконечно, що правда і добро не вмре. 4. Правди в брехні не розмішуй. 5. Безмірна терпеливість людини! 6. Скільки в нас забирає енергії галаслива і без­глузда метушня!

Метушня заважає навчанню: для якісної практики безсумнівно необхідний час. Вона заважає концентрації, відсутність якої безперечно заважає запам’ятовуванню. Тому необхідно розпланувати час, щоб встигати виконувати хатину роботу, домашнє завдання, відпочинок.

246. 1. Голодній лисиці курчатко сниться. 2. У книжці кохайся — розуму набирайся. 3. Молодому тепліше в сорочці, ніж старому в кожусі. 4. Його і в діжці не влучиш. 5. Мурашці роса — океан.

245. Подружка — подружці [подру́з'ц'і], книжка — книжці [кни́з'ц'і], сестричка — сестричці [сеистри́ц':і], лисичка — лисичці [лиеси́ц':і], кішка — кішці [к’і́с'ц'і], кішечка — кішечці [к’і́шеиц':і].

247. 1. І кожен росточок на гілочці грає зеленій. 2. Довелося білочці гриб сушить на гілочці. 3. Хто витре Дюймовочці сльози хустинкою голубою? 4. Жупан — сорочці не пара. 5. Жвавий, як рибка в річці. 6. Нашій кішечці миші хвоста від’їли.

248. Глибока вода не каламутиться [каламу́тиц´:а]. Хто трудиться [тру́диец´:а], той менше журиться [жу́риец´:а]. Усяка людина цінується [ц´іну́йец´:а] за працею. Як боїшся [бойі́с´:а] горобців, не сій проса. На мені покатаєшся [поката́йес´:а], як на їжаку. Хто хвалиться [хва́лиец´:а], той кається [ка́йец´:а].

249. 1. Слово до слова, то й зложиться [зложиец':а] мова. 2. Де рибка ловиться [ло́виец’:а], там вудку й закидай. 3. На чужому коні не наїздишся [найі́здиес':а], на чужому добрі не нахвалишся [нахва́лиес':а]. 4. Держися за гриву, бо за хвіст не вдержишся [вде́ржиес':а]. 5. Як топишся [то́пиес':а], той за соломинку схопишся [схо́пиес':а].

250. 1. Крушімо зло в щоденній боротьбі! 2. Гуде планета в буднях, як вокзал. 3. Як почуваєшся добре, коли у себе вдома! 4. Замигтіли в повітрі голубині крила. 5. Навчай грозьбою тільки тоді, коли не можна просьбою. 6. Лелека у сорочці з полотна — немов косар. 7. Усміхнеться дитятко в пелюшці.

258. Кількість — кількісний (-стн-), область — обласний (-стн-), доблесть — доблесний (-стн-), піст — пісний (-стн-), масло — масний (-слн-).

Масні слова - це дуже ласкаві, привітні, але в той-же час нещирі слова.

295. 1. Чесна (честь) праця щастя приносить. 2. Без труда щасливий (щастя) тільки лінивий. 3. На грубе слово не зважай, на улесливе (лестощі) — не здавайся. 4. Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним (користь). 5. Де слова масні (масло), там пироги пісні (піст).

259. Усна відповідь, зап’ястна прикраса, хвастливий заєць, капосна лисиця, аванпостний загін, баластний запас, пестливі слова, доблесний воїн, улесливий ворог, почесне звання, швидкісне шосе, кістлявий звір, обласний архів, виїзна нарада, кількісний склад, контрастні кольори.

Аванпостний — від франц. avant-poste «передовий пост».

Баластний (баласт) — додатковий вантаж (пісок, камінь і т. ін.) на судні або аеростаті для надання їм потрібної стійкості при недостатньому корисному вантажі, а також для регулювання висоти польоту повітроплавальних апаратів; що-небудь непотрібне, зайве.

260. Проїзд, квиток - проїзний квиток; радість, звістка – радісна звістка; совість, душа - совісна душа; пестити, вітрець - пестливий вітер; чесність, слова - чесні слова; заздрість, сусід - заздрісний сусід; контраст, душ - контрастний душ; кількість, зміни - кількісні змінні; якість, робота – якісна робота.

261. 1. По-справжньому щасливий той, хто визнає свої вади. 2. Язикатий і хвастливий часто буває лінивий. 3. Чоловік облесний — часто нечесний. 4. З моря вибрався доблесно, а в річці втопився. 5. Найцінніша прикраса та, що рідкісна. 6. По дрова йди в діброву, по хмиз у хворостняк. 7. 3 кістлявої рибки несмачна юшка.

262. Не всі з нас спроможні порадіти за чужі успіхи. Дехто виявляє такі риси, як заздрісність. Не всі позбавлені таких якостей, як хвастливість, злісність, улесливість.

Здатність порадіти за товариша — якість, що виявляє в нас чесність, совісність.

Обпекти серце - зранене серце.

263. Вість — зловісний [злов'ї'сний], блиск — блиснути [бли́снути], контраст — контрастний [констра́стний] (спрощується у вимові), очищення — очисний [очисни́й], компост — компостний [компо́стний] (спрощується у вимові), шелест — шелеснути [шелесну́ти], цілість — цілісний [ці́лісний], форпост — форпостний [форпо́стний] (спрощується у вимові), стелити — насланий [на́сланий].

307. Шелест — шелеснути [шеиле́снутие], свист — свиснути [сви́снутие], цілість — цілісний [ц'іл'існией], вість — вісник [в’існиек], очистити — очисний [очиесни́й], стелити — слати [сла́тие].

264. Як багато важить слово! Слово буває строге і пестливе, щире і хвастливе, образливе й лагідне, ненависне й підбадьорливе (антоніми). У ньому наші почуття, переживання, емоції. Ми можемо тремтіти від доторку слова, відчувати щасливі й радісні хвилини (За М . Людкевич).

Почуття - здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище.

Емоції - переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини.

265. 1. Як в степу крутила біла сніговиця, вийшла в поле чисте капосна (капость) лисиця (В. Іванович). 2. Побачила заздрісна (заздрість) лисиця у крука м’ясо і захотілося їй його відібрати (Езогі). 3. Улеслива (лестощі) лисиця таки домоглася свого (3 учнівського твору). 4. Особливості життя лисиці свідчать, що це досить підступний і злісний (злість) хижак (3 підручника).

269. У поданій вище послідовності підготуйте твір-роздум на одну з тем.

Чому у спілкуванні з незнайомими людьми потрібно бути обережними.

У сучасному світі ми часто зустрічаємо незнайомих людей, з якими спілкуємося в реальному житті чи онлайн. Але варто пам’ятати, що обережність у таких ситуаціях дуже важлива.

Спілкування з незнайомцями може бути небезпечним.

По-перше, незнайомці можуть мати погані наміри, наприклад, обдурити або нашкодити. По-друге, ми не завжди можемо бути впевнені, що їхні слова правдиві. Наприклад, у мережі часто трапляються шахраї, які видають себе за інших людей. По-третє, надмірна довіра до незнайомців може призвести до неприємностей, таких як витік особистої інформації.

Отже, спілкування з незнайомими людьми потребує обачності та уважності. Ми повинні завжди думати про свою безпеку і не довіряти тим, кого не знаємо добре.

306. 1. Батьківщина — це рідна мова, іде дотримане чесне слово. 2. Мила нам душа правдива, совісна, трудяща. 3. Не вір облесним, стережися злюк. 4. Негідна надмірна жалісливість до самого себе, як і безжалісне ставлення, байдужість до іншої людини. 5. А найстрашніші — трутні злісні. Вони картання гідні, звісно. 6. Прадавня стіна, їй шістнадцять століть. 7. З кістлявої рибки несмачна юшка.

91. Золота рибка.

План.

1. Маленька річечка.

2. Золота рибка.

3. Рибка мовчала.

4. Давид відпустив рибку.

5. Пам’ять на все життя.

У маленькій річечці хлюпотить вода. Понад річкою ростуть дві тополі.

Давид часто приходить сюди. Він згадує, як тут він кошиком упіймав золоту рибку. Вона була невеличка, з його дитячу долоню. Рибка вилискувала яскравою лускою, наче зітканою із сонячного проміння.

Хлопець гадав, що рибка заговорить людським голосом і створить чарівний світ казки. Але вона хапала отверділим ротом повітря й мовчала. Рибка задихалася й опуклим райдужним оком зазирала в чутливу душу дитини.

Тоді Давид випустив рибку у воду. Вона відчула волю, завмерла, підвела червоні плавники й зникла в глибині.

І хоч золота рибка так і не заговорила до нього, але все ж таки була чарівною, бо Давид запам’ятав її на все життя.

271. Сіль — солі, віск — воску, річ — речі, гірка — гора, кістлявий — костомаха, шостий — шістка, щока — щічка, плести — плів.

272. 1. Кривда стоїть на одній нозі, а правда на двох. 2. У чужій пасіці бджіл не розведеш. 3. У закритий рот мусі не влетіти. 4. Град черепасі не страшний. 5. І собаці своєї хати хочеться. 6. Свиня в барлозі, а птах у дорозі. 7. Держи язик на зашморзі.

Слова із сумнівними ненаголошеними голосними: розведеш (розве́дений), лежить (ле́жень), черепаха (-ере-), великий (ве́лич), влетіти (ле́ткістъ).

304. 1. Знов зозулі голос чути в лісі, ластівки звили гніздечко в стрісі (стріха). 2. Ходять лелеки по лузі (луг), ходять лелеки у тузі (туга). 3. Бусел стоїть, мов опудало, сам на одненькій нозі (нога). 4. А по тих травах у тихій тривозі (тривога) дівчина ходить. 5. Затишно дітям в пазусі (пазуха) казок.

310. Книга — твій друг, без неї як без рук. Я вважаю, що книжка — це справжній друг людини. Вона навчає, підказує, допомагає розібратися у складних ситуаціях, вчить розрізняти добро і зло, допомагає знаходити справжніх друзів. Вона щодня кличе мене в захопливу подорож. Без неї важко уявити навіть відпочинок. Якщо я не тримаю книжку в руці, то це, напевно, не я. Як кажуть у народі: «Книга — маленьке віконце, а через нього весь світ видно».

274. Вимести — вимітати, сплести — сплітати, викоренити — викорінювати.

275. 1. Спить, хоч з гармати стріляй. 2. Раз на рік і стара рушниця вистрелює. 3. Не важко стріляти, але важко встрелити. 4. Пану Суботі стрелила в голову шалена думка. 5. Як стріль устрелив у дівчину. 6. Запорожець вихопив з-за пояса пістоль і вистрелив.

Як стріль стрельнув — приголомшливо, блискавично, несподівано. Мушка. У слові стріляй — чергування і - е. Літеру і пишемо перед наголошеним суфіксом -а-

276. Підперти — підпирати, терти — витирати, доберуся — добирався, завмерти — завмирати, перу — відпирати.

277. 1. Унести у вуха — уносити у вуха. 2. Туман застелив очі — туманом застилає очі. 3. Завмерти серцем — завмирати серцем. 4. Умерти зо сміху — вмирати зо сміху.

279. 1. Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину. 2. Тільки пісня за серце бере. 3. За нашим городом зацвіла калина, не вибирай, батьку, багатого сина 4. Ніч проміння позбирала і змотала у клубок.

Бажаю добре вчитися і стати гідними громадянами нашої Батьківщини.

278. 1. Чому я барвінком в гаю не стелюсь? 2. Я візьму той рушник, простелю наче долю. 3. Будуть зорі встилати розложистий шлях. 4. Спадав вечірній сутінок і тонув у темряві, що низ встеляла. 5. Ось луки оксамит зелений простилають. 6. Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка.

Речення 2 і 4 ускладненні однорідними присудками, у 1 вони розділені комою, а в 2 з’єднані сполучником і, тому кому не ставимо.

281. Ката́ти, лама́ти, ганя́ти, скака́ти, перемага́ти, проща́ти.

282. 1. Світяться мальви, їх вітри не злама́ли. 2. Я не ломивсь ні в які двері, неправді я не бив чолом. 3. Швидко голочка тікає, нитка нитку доганя́є. 4. Вітер в небі за хмарами гониться.

Складні речення: 1, 2, 3. Між частинами складного речення ставимо кому.

Ломитися в (відчинені) двері — твердити, доводити загальновідоме, те, чого ніхто не заперечує.

283. 1. Це муха коня з’їла, а вовк помага́в. 2. І комар коня з’їсть, якщо Вовк помага́тиме. 3. Дорогі ліки поможуть не хворому, а аптекарю. 4. Орел мух не ловить, а слон за мишею не ганя́ється. 5. Біда біду проганя́є. 6. Що швидше кінь біжить, тим - більше його поганя́ють. 7. Свиня не з’їсть, поки не покача́є. 8. Хто камінь не підніме, має його котити.

329. Літера -а: Хазяйновитий, багатство, розбагатіти, качанистий.

Літера -о: Перелопачений, гончарство, солдатський, поганючий, погарячкувати.

285. 1. Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий? 2. І слави людської зовсім ми не бажали, бо не герої ми і не богатирі. 3. Сусіди були багатенькі, і Кайдашеві хотілося себе показати перед багатирями. 4. Нехай ворог знає, повік не гадає знущатися над козаком. 5. Честь солдата бережи свято. 6. Гончара глина годує, а хлібороба — земля.

286. Шко-ла (відкр.-відкр.) — шкіль-ний (закр.-відкр.), го-ра (відкр.-відкр.) — гірка (закр.-відкр.), бджо-ла (відкр.-відкр.) — бджіл-ка (закр.-відкр.), джме-лі (відкр.-відкр.) — джміль (закр.), се-ме-ро (відкр.-відкр.-відкр.) — сім (закр.), ко-ле-со (відкр.-відкр.-відкр.) — ко-ліс (відкр.-закр.), гро-мо-вий (відкр.-відкр.-відкр.) — грім (закр.).

У відкритому складі вимовляють звук [о], [е], у закритому складі вимовляють звук [і].

287. Воля [во́л´а] – вільний [в´і́л´нией], родина [роди́на] – рідний [р´і́дний], робота [робо́та] – робітник [роб´ітни́к], колесо [колесо] – колісник [кол´і́сник], слово [слово] – слівце [сл´івце́], ягода [йа́года] – ягідка [йа́гі´дка], дробити [дробити] – дрібний [дрібний], льоду [л´о́ду] – лід [л´і́д], Києва [ки́йева] – Київ [ки́йів], Харкова [ха́рькова] – Харків [ха́рк´ів], Миколаєва [миекола́йева] – Миколаїв [миекола́йів], Тетієва [те́т´ійева] – Тетіїв [те́т´ійів].

289. 1. У мого роду сто доріг, сто століть у мого роду. 2. Живе од кореня калина так само, як народ од слова «рід». 3. На обрії Києва сходить вишнева зоря. 4. Туристи в захопленні від музеїв Львова. 5. Хмарина тінь згубила в ячмені.

Слова у переносному значенні: доріг, століть, живе, згубила, вишнева.

321. Шерсть (В) у Шарика (В) кудлата (Н) й руда (Н), вухо (В) надгризене (Н). Крильця (В) в бджоли прозорі (Н), пилок (В) на лапках жовтий (Н). Очі (В) в кота (В) некліпні (Н), пильні (Н) та жовті (Н).

Шерсть (В) чорна-чорнісінька (Н). У синиці (В) сліпучо (Н) білі щоки (В), жовті (Н), аж золоті (Н) груди (В), вся вона (В) як писанка (Н).

Чижик (В) має сірі (Н) лапки (В), на голівці (В) — чорна (Н) шапка, крильця (В) жовті (Н), біла (Н) спинка (В), дзьоб (В) у нього (В), мов зернинка (Н).

322. Тоненьке (Н), вузеньке (Н), по землі в’ється (Н), як батіг (Н), довге (Н), але не б’ється (вуж). Маленький (Н), сіренький (Н), гаями літає, ночами співає (соловей). Як желе (Н), мої боки (В) — і прозорі (Н), і м’які (Н). Як візьмеш у руки ти, можу руку (Н) обпекти (медуза). Птаха (В) ця тендітна (Н) й сильна (Н), в річці плаває повільно (Н). Шия (В) довга (Н), наче спиця (Н), а постава (В), як в цариці (Н) (лебідь).

290. Жонатий – оженити. Чернетка – чорний. Пшениця – пшоно.

291. Вечоріє, повечеряти, Чернівці, чорний, чотири, четвер, шорсткий, шерсть.

292. Пшениця — пшонини; оженитись — жона; четвертий — чотири.

293. 1. Вітер (вітри́, е випадає) з гаєм розмовляє, шепче з осокою. 2. Ще мале в траві джереленятко (ере-, -еле-) ні про що тихенько жебонить (запам'ятати). 3. Чорнобривці чорноброві квітнуть в тиші вечоровій (вечір). 4. Перо (пера́) й чорнило маю, натхнення лиш нема!

Слова з орфограмою «букви є, и, що позначають сумнівна ненаголошені голосні»: вітер, тихенько, перо.

Жебоніти — говорити неясно, не виразно, нерозбірливо, створювати і тихі, одноманітні звуки.

Слова, вжиті в переносному значенні: розмовляє, шепче, жебонить, чорноброві.

Натхнення — особливий стан людини, типовий для творчості, великий підйом і напруга сил людини.

Сьогодні, технології настільки сильно розвинені, що вже з'явилися 3Д-ручки, за допомогою пера і спеціального чорнила яких, можна створити будь-який об'єкт в об'ємі.