Відповіді до підручника: Стр.50

Прозове розмаїття

11

Романтичне: піднесений, винятковий герой-одинак з трагічним вибором; протиставлення «загірної комуни» й буденної дійсності; культ ідеї, фанатична віра в революційний ідеал; контраст між мрією про гармонійне майбутнє й кривавою реальністю; символічні образи Марії, загірних озер, мертвого степу, чорного трибуналу. Імпресіоністичне: уривчаста, «кадрова» композиція, побудована на швидкій зміні вражень; докладна передача миттєвих настроїв і психологічних станів героя внутрішнім монологом; насичені пейзажні й інтер’єрні деталі (туман, перламутри, мовчазний степ, портрети князів, канделябр), що відбивають душевний стан; звукопис (гроза, канонада, дзвін, телефонний ріжок, наспів татарина) і гра барв (темрява, блискавиці, перламутр, синя криниця, кров), характерні для імпресіоністичної манери.

12

Приклади слухових образів (звук):
• «шелестить шелест: то йде Марія»;
• «важкий душний грім ніяк не прорветься…»;
• «…за хмарним накипом чути й інший гул — глуха канонада. Насуваються дві грози»;
• «шалено напирають ворожі полки» (чується гул бою);
• «десь апарат військового телефону тягне свою печальну, тривожну мелодію, що нагадує дальній вокзальний ріжок»;
• «озброєний татарин… монотонно наспівує азіатське: “ала-ла-ла”»;
• «на міській башті… тривожно дзвенить мідь».

Приклади зорових образів (колір, форма, рух):
• «з далекого туману, з тихих озер загірної комуни»;
• «я виходжу на безгранні поля… де жевріють кургани… похиляюся на самотню пустельну скелю»;
• «таємні вершники летять, ритмічно похитуючись, до отрогів, і гасне день; біжить у могилах дорога, а за нею — мовчазний степ»;
• «росяні ранки й падали перламутри»;
• «біля синьої криниці, де розлетілися дороги, де розбійний хрест»;
• «там, за отрогами сизого бору, спалахують блискавиці, накипають і піняться гори»;
• «помешкання наше — фантастичний палац… химерні портьєри, давні візерунки, портрети княжої фамілії»;
• «на розкішній канапі сидить… озброєний татарин»;
• «канделябр на дві свічі тускло горить… у городі — тьма»;
• «доктор Тагабат… тільки білу лисину й надто високий лоб»;
• «чорний трибунал комуни».

Коментар: звукова гама твору насичена тривожними, глухими, різкими звуками — шелест, грім, канонада, дзвоніння міді, телефонний ріжок, монотонний спів татарина; це створює відчуття безперервної небезпеки й психічної напруги героя. Барвова гама контрастна: м’які, світлі й теплі образи, пов’язані з матір’ю й загірною комуною (туман, озера, перламутри, синя криниця), протиставлені темним, похмурим, важким фарбам війни й чекістського побуту (тьма, сизий бір, мертвий степ, чорний трибунал), що підкреслює зіткнення гуманізму й фанатизму.

Домашнє завдання 1

Назва підкреслює, що в центрі твору — внутрішній світ оповідача, його зламане «я», яке розривається між людиною‑сином і фанатичним чекістом. Слово «Романтика» в дужках іронічно позначає згубну романтичну віру героя в абстрактний революційний ідеал: заради цієї «романтики» він зрікається себе й матері, а отже, назва поєднує самовираз героя («я») з критикою трагічної, кривавої романтики революції.

Домашнє завдання 2

Коротке повідомлення (на основі листа М. Хвильового):
Микола Хвильовий був одним із найяскравіших митців «розстріляного відродження» і щиро вірив у комуністичний ідеал. У передсмертному листі він називає арешт Миколи Ялового «розстрілом цілої генерації» й бере відповідальність «за генерацію Ялового» на себе — це свідчить про його гостре відчуття поколіннєвої спільності й морального обов’язку. У тому самому листі письменник зізнається, як сильно любить життя й навіть число 13, на яке випав день його самогубства, — отже, його протест проти сталінського терору був свідомим, а не від відчаю. Наприкінці листа Хвильовий передає «все, у тому числі й авторські права» дружині Любові Уманцевій, просить друзів допомогти їй і матері, що підкреслює його турботу про близьких навіть у момент прощання з життям.