Тема 5. АДАПТАЦІЇ » Стр.15 (2)

НАЗЕМНО-ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ ЗНАННЯ Наземно-повітряне середовище існування – це абіотичне найрізноманітніше за своїми умовами існування, середовище, основним ресурсом якого є кисень. Особливості наземно-повітряного середовища існування Хімічний склад повітря: досить одноманітний, з різними однак домішками; низька густина, незначна сила опору, низький тиск на суходолі. Світловий режим: велика інтенсивність і кількість світла, ультрафіолетові промені, та інфрачервоні промені, видеме світло – значення для організмів. Температура: велика амплітуда температурних коливань упродовж доби-року, регулює зі світлом періоди активності організмів і забезпечує їхні біоритми. Вологість повітря: коливається в широких ежах, витримується в спеку і холод віжче (змінює теплопровідність і теплоємність повітря). Аеробіонти – організми, які населяють наземно-повітряне середовище. За відношенням до вмісту кисню: Анаероби – організми, які живуть і розвиваються в безкисневому середовищі. Аероби – організми, здатні існувати лише в кисневому середовищі. За відношенням до температури: Термофіли – екол.група видів, які живують в умовах постійно високих температур. Кріофіли – екол.група видів, які спеціалізовані до життя в холодних умовах. За відношенням до вологості: Гігрофіли – організми, пристосовані жити в умовах високої вологості. Ксерофіли – організми, пристосовані до місцеіснувань зі зниженою вологості. Таблиця. Адаптації мешканців наземно-повітряного середовища існування Особливість середовища Адаптації мешканців Мала густина повітря Власна опорна система, яка підтримує тіло; невеликі розміри, кінцівки для руху. Високий вміст кисню Сприяв підвищенню обміну речовин у тварин – теплокровність Вміст вуглекислого газу Процеси регулювання СО2 в організмах організмів. Високий вміст азоту Розвиток азотофіксуючих мікроорганізмів.