Вправи: 197

197. Перепишіть, уставляючи пропущені літери.

1. Лиш правда є війна, а то все трава. 2. Колише на пшеничнім узбережжі мене стежина пам’яті жива. 3. Місячним шляхом пішов я із дому, сонячним шляхом прийшов. 4. Кожний ніжний рух сердечний в пісню срібну переллю. 5. Безсмертники у мене на столі торішні чи позаторішні навіть. 6. Земля у теплій сонячній орбіті пливе у вічність. 7. Не клади яєчної шкаралупи, а клади пшеничне слово.

Продовжте висловлення за таким початком:

Смачні в  цьому дивному світі зароблені чесно і хліб, і сіль. Життя людини - Божий дар! Але чомусь мало хто з нас серйозно замислюється над тим, як він живе, для чого живе і що залишить після себе. Ще з дитинства батьки привчають нас бачити красу праці, відчувати, що й ти можеш щось принести в цей світ. Пам’ятаю, батько, який вже життя вирощував пшеницю, часто говорив : «Про людину можна судити по її праці. Людину, яка багато працює, завжди будуть поважати.» Він всю свою душу вкладував у кожний пшеничний колосок, і нас, дітей, привчав любити й шанувати хліб і працю.

На мою думку, працьовита людина приваблює своєю внутрішньою красою та наснагою, така людина має велике серце. Ми всі не вічні, але після нас залишається пам’ять про ті добрі справи , які зробили. Дуже часто можна почути, що людина дуже сердечна, багато зробила людям добра за своє життя. Така особа довго залишається в народній пам’яті.

Мені здається, що чим більше людина працює, тим більше вона відчуває свою цінність, відчуває, що вона потрібна не лише собі та своїм близьким, а й усьому світу. Хочеться вірити, що мине вічність, але ніколи людина не перестане працювати, відчуваючи у праці постійну потребу, адже недарма кажуть у народі:

«Без діла жить — тільки небо коптить. І я все життя пам’ятаю слова матері : «Хліб, зароблений чесною працею - найсмачніший».