Відповіді на вправи підручника: 372

372. Перепишіть. Визначте й підкресліть у реченнях граматичні основи. Обґрунтуйте вживання розділових знаків.

1. Щастя твоє в тобі самому: (безсполучн. зв’язок) пізнавши себе, пізнаєш усе, а (сурядн. сполучн. зв’язок) не пізнаєш себе — (безсполучн. зв’язок) ходитимеш у темряві й боятимешся там, де (підрядн. сполучн. зв’язок) страху й не було.

2. Пізнаваймо самих себе; (безсполучн. зв’язок) хай при цьому не збагнемо ми істини, проте (сурядн. сполучн. зв’язок) впорядковуємо власне життя, а (сурядн. сполучн. зв’язок) це для людини — головне. [...] ; [...], [проте...], [ а...]. (Реч. спонук., неоклич., складне, з безспол. і спол. сурядним зв’язком).

3. Самопізнання — це відкриття себе, виявлення передусім своїх позитивних якостей і можливостей, тож (підрядн. сполучн. зв’язок причини) пізнавай же свої нахили, які (підрядн. сполучн. означальн. зв’язок) потім зможеш перетворити на здібності, а (сурядн. сполуч.

зв’язок) талант — на стійку рису характеру.

З’ясуйте типи зв’язку між частинами складних речень.

Зробіть письмовий синтаксичний розбір одного з речень.

Стор.12

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

— Як ви розумієте вираз Розвиток мови — це зміни, які відбуваються в напрямі її вдосконалення? Наведіть приклади таких змін.

Мова змінюється, щоб краще передавати нові знання, явища, технічні досягнення. Приклад: поява слів «смартфон», «екопакет», «стартап».

— На яких структурних рівнях мови відбуваються зміни? Як ви вважаєте, чому найбільш рухливою є лексика?

Зміни відбуваються на лексичному, фонетичному, морфологічному, синтаксичному рівнях.

Лексика — найрухливіша, бо вона безпосередньо відображає життя, технічний прогрес, суспільні явища.

— Якою мірою ви згодні з виразом поета С. Пушика: «Словники — музеї слів, у них місце і для старого, і для нового знайдеться»?

Так, згоден. Словники зберігають як старі, маловживані слова, так і нові, щойно запроваджені, тож це справді «музей» мовних одиниць.

— Прокоментуйте вислів Словник — це те, що нація знає про світ, а граматика — це те, як вона про цей світ говорить (В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький).

Цей вислів підкреслює: лексика показує обсяг знань, а граматика — структуру мислення народу, його способи формулювання думок.

— Що породжує потребу у виникненні нових слів? Чому найбільше новотворів — у галузях політики, економіки, техніки, науки?

Потребу викликають нові явища, предмети, професії, події.

Багато новотворів у політиці, техніці, економіці, бо ці галузі стрімко розвиваються.

— Як ви ставитесь до іншомовних запозичень? Чому найбільше запозичень у термінології? Поясніть.

Позитивно, якщо вони не витісняють рідні слова. У термінології багато запозичень, бо світ науки — міжнародний, а нові поняття часто виникають за кордоном.

— Чому зміни в мові не руйнують самої мови?

Бо зміни відбуваються поступово, зберігаючи основу мови, її граматику і правила. Мова розвивається, а не руйнується.

— Понад сто років тому письменник Лесь Мартович стверджував, що люди навчаються мови із преси. «З мови людей можна зрозуміти, якою мовою пише преса, і навпаки»,— писав він. Чи є це твердження справедливим у наш час? Відповідь обґрунтуйте.

Так. Преса впливає на мовлення людей: як пишуть у ЗМІ, так говорять у побуті, і навпаки.

У сучасності це стосується також Інтернету, соцмереж, блогів.

— Чи існує зв’язок між розвитком української мови та діяльністю українськомовних веб-сайтів? Який саме? Які українськомовні сайти вам відомі? Який українськомовний сайт є вашим улюбленим? Чому?

Так. Чим більше сайтів українською, тим активніше використовується мова, формується її сучасний стиль. Відомі сайти: «Суспільне», «НУШ», «Освіторія», «Лайфхаки з української». Мій улюблений: «Освіторія» — бо він зрозумілий і корисний для навчання.

— Чи можна сьогодні говорити про український Інтернет? Свою думку аргументуйте.

Так. Сьогодні існує власний український сегмент Інтернету, що включає новинні сайти, освітні платформи, блоги, відеоканали, які сприяють розвитку мови.

Стор.24

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

— Як дотримання або недотримання вимог до мовлення впливає на якість спілкування?

Дотримання вимог (точність, логічність, доречність) покращує розуміння, формує довіру, сприяє культурному діалогу. Недотримання призводить до непорозумінь, конфліктів, втрати поваги.

— Складіть перелік умов успішного спілкування в молодіжному середовищі.

Ввічливість і повага; доброзичливий тон; толерантність до думок інших; почуття міри в жарті; вживання зрозумілої, доречної лексики; уникнення агресії та сленгу в офіційному спілкуванні.

— Чи змінюються вимоги до мовлення в залежності від ситуації спілкування? від кількості співрозмовників? їхнього віку та статусу?

Так. В офіційному спілкуванні мова стримана й нормативна, з друзями — вільніша. При великій аудиторії мовлення має бути чітким, доступним, виразним.

— Витлумачте лексичне значення слів толерантність, чемність, тактовність.

Толерантність — терпимість до чужих поглядів, звичаїв, віросповідань. Чемність — зовнішня вихованість, ввічливість у поведінці та мовленні. Тактовність — уміння не образити, поводитися делікатно й доречно.

— Як ви вважаєте, хто й коли вперше сформулював вимоги до мовлення? У відповіді використайте прислів’я.

Перші вимоги сформулював народ у своїй мудрості: «Слово не горобець — вилетить, не впіймаєш», «Думай, що кажеш, а не кажи, що думаєш».

— Назвіть стилі мовлення. У якій сфері суспільного життя використовують кожен із них?

Науковий — у науці, освіті; офіційно-діловий — у документах, законах; публіцистичний — у ЗМІ, виступах; художній — у літературі; розмовний — у побуті, щоденному спілкуванні.

— Який тип мовлення відображає дійсність у динаміці, русі, розвитку? Як приклад наведіть самостійно складене висловлення з 3–4 речень.

Розповідь. Приклад: Учора я повертався додому і побачив веселку. Небо було ясним, але на обрії ще клубочилися хмари. Було тихо, і здавалося, що навіть вітер затих.

— Який тип мовлення відображає дійсність у статиці, непорушності? Наведіть приклад такого висловлення.

Опис. Приклад: Переді мною стояв старовинний будинок із зеленими віконницями. Його стіни були вкриті плющем, а дах — червоною черепицею.

— Як розрізнити опис предмета (людини, тварини, пам’ятки історії та культури) і оцінку цього ж предмета? Наведіть приклади.

Опис — нейтральне перелічення ознак: Це стара дерев’яна хата з високим дахом і малим вікном.

Оцінка — ставлення мовця: Ця хата — надзвичайно гарна, затишна і справжня окраса села.

Стор.42

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

— Назвіть ознаки речення. Які є речення за метою висловлення? емоційним забарвленням? будовою?

Ознаки речення: – наявність граматичної основи (підмета й присудка); – закінчене смислове висловлення; – інтонаційна оформленість (розповідна, питальна, оклична, спонукальна).

За метою висловлення: – розповідні; – питальні; – спонукальні.

За емоційним забарвленням: – окличні; – неокличні.

За будовою: – прості; – складні.

— Які члени речення називають однорідними? Які слова називають узагальнювальними при однорідних членах? Наведіть приклади.

Однорідні члени речення — це слова, які виконують однакову синтаксичну роль і стосуються того самого слова.

Узагальнювальні слова — це слова-узагальнення перед рядом однорідних членів.

Приклад: Усе: небо, ліс, річка — завмерло в очікуванні.

— Що таке відокремлення? Які члени речення можуть бути відокремленими? Наведіть приклади.

Відокремлення — це інтонаційне і граматичне виділення членів речення, що надає їм самостійності. Відокремлюються: означення, обставини, додатки. Приклад: Дівчина, втомлена дорогою, сіла відпочити.

— Які слова граматично не пов’язані з членами речення?

Звертання та вставні слова — не є членами речення, але додають змісту, уточнюють чи виражають ставлення.

— Яка роль звертання в мовленні? Наведіть приклади речень зі звертаннями.

Звертання вказує, до кого звернене мовлення, допомагає виразити повагу, ніжність, емоції. Приклади:

– Мамо, я вже вдома!

– Друже, подивись, як гарно навколо!

— Укладіть словничок класичних українських звертань до рідних і близьких людей.

мамо, татку; сестро, брате; бабусю, дідусю.

— Яка роль у мовленні вставних слів (словосполучень)? Покажіть на прикладах, як заміна вставного слова може вплинути на сприйняття змісту речення співрозмовником.

Вставні слова передають ставлення мовця: впевненість, джерело інформації, порядок думок.

Приклад: – Очевидно, він сьогодні не прийде. (впевненість)

– На жаль, виступ скасовано. (емоційна оцінка)

— Останнім часом у ролі вставних слів школярі почали вживати англіцизми. Як ви ставитеся до такого явища? Відповідь аргументуйте.

Я вважаю, що надмірне вживання англіцизмів (типу “окей”, “реально”) може порушити чистоту мовлення. У неформальному спілкуванні це допустимо, але в офіційній або навчальній ситуації краще використовувати українські відповідники.

Стор.66

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

— Які є способи передавання чужого мовлення? Наведіть приклади.

Пряма мова: передається дослівно в лапках. Приклад: Петро сказав: «Я готовий до виступу».

Непряма мова: передається в складі авторського мовлення. Приклад: Петро сказав, що він готовий до виступу.

— Що називають прямою мовою? Чим супроводжується пряма мова в реченні? Наведіть приклади.

Пряма мова — дослівне відтворення чужого мовлення, супроводжується словами автора, розділовими знаками і лапками.

Приклад: Учитель сказав: «Працюйте уважно».

— Яку позицію в реченні може займати пряма мова відносно слів автора? Накресліть схеми. Розкажіть про вживання розділових знаків у кожному з випадків.

Пряма мова + слова автора:  «…», — сказав(ла) він.

Слова автора + пряма мова: Він сказав: «…».

Пряма мова + слова автора + пряма мова:  «…», — сказав він, — «…».

— У чому відмінність між прямою мовою та непрямою? Наведіть приклади заміни прямої мови непрямою.

Пряма мова має лапки та інтонацію, непряма — частина одного речення, змінюється особа дієслів. Пряма: Марко спитав: «Чи готовий ти?» Непряма: Марко спитав, чи готовий я.

— Поясніть, як пряму мову замінити непрямою.

Зняти лапки. Змінити займенники (я → він, ти → я)

Підпорядкувати граматично: «Я не прийду», — сказав він. → Він сказав, що не прийде.

— На якому з уроків ви найчастіше вдаєтеся до цитування? У яких письмових роботах уживаєте цитати? Які розділові знаки ставите в реченнях, що містять цитати?

Найчастіше — на уроках літератури, історії, української мови. У письмових роботах: творах, есе, роздумах.

Цитати беруться в лапки, після них — посилання або слова автора.

«Кожен фініш — це, по суті, старт», — писав Ліна Костенко.

— Чого більше в цитуванні — користі чи шкоди? Як це залежить від ситуації та мети спілкування?

Цитування — корисне, якщо доречне й точне. Воно підсилює думку, надає авторитету. Але надмір або невміння вживати — шкодить.

— Процитуйте свій улюблений вірш, свою улюблену пісню. Проведіть дослідження: скільки загалом цитат із творів української та зарубіжної літератури ви пам’ятаєте?

«І все на світі треба пережити...» — Ліна Костенко. Приблизно 10–15 з творів Шевченка, Франка, Лесі Українки, Ліни Костенко.

— Чи можна вважати цитуванням уживання в мовленні прислів’їв? Чому?

Так, часто це цитата народної мудрості, бо вони передають думку, яку переказують без змін, наприклад: «Що посієш, те й пожнеш».

— Що називають діалогом? Чи є діалог різновидом прямої мови? Від-повідь обґрунтуйте.

Діалог — це обмін репліками між двома чи більше особами.

Так, це форма прямої мови, бо кожна репліка подається дослівно.

— Назвіть найчастіше вживані в діалогічному мовленні формули ети-кету. Чи позначаються на них національні традиції, особливості національного характеру? У який спосіб? Відповідь проілюструйте прикладами.

Добрий день! Прошу вибачення. Будь ласка. Щиро дякую. До побачення! У кожного народу — власна форма ввічливості, що відображає його менталітет (наприклад: «Слава Ісусу Христу!» на заході України).

— Складіть словничок «Формули мовного етикету сучасної молоді».— Складіть і запишіть байку (віршами чи прозою), поклавши в її основу діалог між знаком оклику та знаком питання.

Привіт! Дякую, все ок. Вибач, не встиг. Удачі! До зв’язку! Респект! Будь на зв’язку.

Знак оклику сказав:

— Треба говорити впевнено!

Знак питання здивувався:

— А якщо я не впевнений?..

Оклик гримнув:

— Упевненість — головне!

Питання пошепки:

— А раптом це неповага?..

Мораль: Не завжди гучність переконливіша за зміст.

— Які розділові знаки вживають при записі діалогу?

– Кожну репліку пишуть з нового рядка, ставлять тире перед нею.

– Усередині репліки — звичайні розділові знаки (крапка, кома, знак питання тощо).

— З’ясуйте, скориставшись Інтернетом, значення терміна внутрішнє мовлення. Поясніть, чому людину називають істотою діалогічною.

Внутрішнє мовлення — це мовлення «в голові», мовчазне обмірковування, думки людини.

Людина — істота діалогічна, бо мислить, пізнає і висловлюється через взаємодію з іншими людьми.

Стор.87

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

— Які речення називають складними? Як складне речення відрізнити від простого?

Складними називають речення, що мають дві й більше граматичні основи. Просте речення має одну граматичну основу.

— Які сполучникові речення називають складносурядними? Наведіть приклади.

Складносурядні речення — це сполучникові складні речення, частини яких рівноправні і з’єднані сурядними сполучниками (і, а, але, та тощо). Приклад: Зійшло сонце, і птахи заспівали.

— Які смислові зв’язки можливі між частинами складносурядних речень? Наведіть приклади.

Єднальні (одночасність, послідовність): Зашумів ліс, і полив дощ.

Протиставні (протилежність): Було вже темно, але ми не зупинялися.

Розділові (вибір, чергування): То хмариться, то сонце виглядає.

— Якими сполучниками можуть поєднуватися частини складносурядного речення?

Єднальні: і, й, та (у значенні «і»), також, ні… ні.

Протиставні: а, але, та (у значенні «але»), проте, однак.

Розділові: або, чи, то… то, не то… не то.

— За допомогою яких сполучників передають протиставні відношення між частинами?

Але, та (в значенні «але»), проте, однак, зате, а.

— Які смислові відношення між частинами складносурядних речень виражають за допомогою розділових сполучників або, чи, а, то … то?

або, чи — виражають вибір.

то… то, не то… не то — чергування дій, явищ.

— У яких випадках між частинами складносурядного речення не ставлять кому? ставлять тире? Наведіть приклади.

Кому не ставлять, якщо: частини мають спільний другорядний член або спільне вставне/звертання. У лісі співали пташки і дзюрчав струмок.

Ставлять тире, якщо: частини дуже протиставлені або одна частина виражає наслідок. Сонце зайшло — все довкола стихло.

Стор.159

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

— Які речення називають складнопідрядними? Наведіть приклади.

Складнопідрядне речення — це складне речення, у якому одна частина головна, а інша підрядна і залежить від головної.

Я знаю, що ти прийдеш. Коли зацвіла вишня, все навколо ожило.

— Як визначити змістові відношення між головною та підрядною частинами складнопідрядного речення?

Потрібно з’ясувати, яке питання можна поставити від головної частини до підрядної.

— За допомогою яких сполучників поєднуються головна й підрядна частини складнопідрядного речення? Які сполучні слова можуть поєднувати частини?

Сполучники: що, щоб, як, бо, хоча, якщо, коли, поки, якби тощо.

Сполучні слова: хто, що, який, чий, скільки, де, куди, звідки, коли, як, чому.

— У чому відмінність між сполучним словом і сполучником?

Сполучник тільки з’єднує частини, не є членом речення.

Сполучне слово з’єднує частини і є членом підрядної частини.

— Яка роль вказівних слів? Наведіть приклади таких слів у реченнях.

Вказівні слова в головній частині вказують на підрядну і допомагають зрозуміти зв’язок.

Я прочитав ту книжку, яку ти мені порадила.

Ось день, коли ми зустрілись.

— Яке місце відносно головної частини може займати підрядна? Наведіть приклади.

Після головної: Я бачив, що сонце зійшло.

Перед головною: Коли зійшло сонце, я вийшов на двір.

Усередині головної частини: Той, хто читає багато, знає більше.

— Як ставлять розділові знаки у складнопідрядних реченнях?

Кома ставиться між частинами, незалежно від порядку.

Якщо частини дуже короткі або тісно пов’язані, кому іноді не ставлять (в публіцистичних чи поетичних текстах), але в шкільній практиці — краще ставити.

— Які типи підрядності ви знаєте?

Послідовна підрядність — одна підрядна залежить від іншої.

Паралельна підрядність — кілька підрядних залежать від однієї головної.

Стор.178

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

— Яке складне речення називають безсполучниковим? Наведіть приклади.

Це речення, у якому частини поєднані без сполучників, але мають інтонаційний зв’язок. Сонце зайшло, небо темніє. Минула гроза — вулиці блищать.

— На які дві групи поділяють безсполучникові складні речення? За якими ознаками?

З однотипними частинами — частини рівноправні (як у складносурядних). З неоднорідними частинами — одна частина пояснює або доповнює іншу (як у складнопідрядних).

— Які змістові відношення бувають між частинами безсполучникових складних речень?

Часу; причини; умови; доповнення; наслідку; пояснення.

— Яку роль відіграє у вимові безсполучникових складних речень інтонація? Покажіть це на прикладах.

Інтонація замінює сполучник, показує тип зв’язку між частинами (паузу, логічний наголос, підвищення або зниження тону).

Вітер стих — усе навколо завмер. (інтонація наслідку)

Зайшло сонце, небо засяяло зорями. (інтонація переліку)

— Якими видами інтонації можуть поєднуватися частини безсполучникового складного речення? Наведіть приклади.

Перелікова (спокійна): Сонце зійшло, пташки защебетали.

Протиставна/контрастна: Хотів відповісти — промовчав.

Наслідкова: Упав дощ — вулиці стали мокрими.

— У яких випадках між частинами безсполучникового складного речення ставлять кому? крапку з комою? двокрапку? тире?

Кома — при однотипних частинах. Крапка з комою — якщо частини довгі або ускладнені. Двокрапка — якщо друга частина пояснює першу. Тире — якщо зміст другої частини — наслідок, протиставлення або швидкий перехід.

— Підготуйте усне повідомлення в науковому стилі «Роль безсполучникових складних речень у мовленні».

Безсполучникові складні речення є важливою структурною одиницею в українській мові. Вони забезпечують стислість, динамічність і виразність мовлення, передаючи смислові відношення за допомогою інтонації й розділових знаків. Часто такі речення використовують у публіцистиці, художньому стилі та розмовному мовленні, коли потрібно швидко та чітко передати зв’язок між подіями чи думками.

— Підготуйте проект статті «Безсполучникове складне речення» для Вікіпедії.

Безсполучникове складне речення — це тип складного речення в українській мові, частини якого поєднані без сполучників, але зв’язані інтонаційно та смислово. Залежно від характеру частин і смислових відношень між ними безсполучникові речення поділяють на такі, що мають однотипні або неоднорідні частини.

Розділові знаки (кома, крапка з комою, двокрапка, тире) у таких реченнях передають логіку зв’язку: послідовність, пояснення, наслідок, умову тощо. Безсполучникові конструкції широко вживають у художньому та публіцистичному стилях, де важлива емоційність і лаконізм.

Стор.207

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

— Що називається текстом? Що є будівельним матеріалом для тексту?

Текст — це зв’язне висловлення, що складається з кількох речень, об’єднаних спільною темою та головною думкою.

Будівельний матеріал — речення.

— Назвіть ознаки тексту.

Зв’язність; послідовність; логічність; цілісність; структурованість (вступ, основна частина, кінцівка).

— Які є тексти за типом мовлення? Поясніть різницю між описом і оцінкою предмета (явища).

Типи мовлення: розповідь, опис, роздум. Опис — це нейтральне подання зовнішніх або внутрішніх ознак (який? з чого? де?). Оцінка — це висловлення ставлення, судження, емоцій щодо предмета чи явища.

— Що таке тема? мікротема? Яку частину тексту називають абзацом? Тема — це те, про що йдеться в тексті.

Мікротема — частина теми, розкрита в одному абзаці.

Абзац — частина тексту, що відповідає одній мікротемі, починається з нового рядка.

— Як визначити головну думку тексту?

Потрібно з’ясувати, що автор хоче сказати читачеві своїм текстом — це і є головна думка.

— Які слова називають ключовими? Наведіть приклади.

Ключові слова — це слова, які виражають основний зміст тексту.

Наприклад: Україна, мова, культура (у тексті про рідну мову).

— Розкажіть про будову тексту.

Текст має три частини: вступ (зачин) — початок теми, загальне уявлення; основна частина — розкриття теми, мікротеми; кінцівка — висновок, підсумок.

— Які є види та засоби міжфразового зв’язку?

Види: лексичний, граматичний, логічний.

Засоби: повтори, займенники, синоніми, сполучники, вставні слова, часові вказівки.