Відповіді до підручника: Стр.65 (9)

Метафори

1) «І держать небо на кремезних плечах старі Атланти дужих яворів.» – явори уявлено Атлантами, що тримають небо; це підкреслює велич і міць природи, поєднує скіфський світ з античною міфологією.

2) «Сказав, що обрій – це усмішка простору.» – обрій названо усмішкою; створюється враження доброзичливого, відкритого світу степів.

3) «Немає моря глибшого, ніж Час.» – Час порівнюється з бездонним морем; увиразнюється глибина й незбагненність історичного минулого.

4) «Пройшла віків повільна череда.» – віки постають як череда, що поволі проходить; передано тривалий і безперервний плин століть.

Порівняння

1) «У них дівчина сходить, як зоря.» – дівчину зіставлено із зорею; це підкреслює її красу, чистоту, осяйність.

2) «Тут і діжа в них, наче місяць вповні. / У них і місяць сходить, як діжа.» – побутову діжу й місяць уподібнено одне одному; показано єдність щоденного життя людей із космосом, їхній культ Місяця.

3) «Куди його, як макову пелюстку, тисячолітнім вітром занесло?» – грек порівнюється з легкою пелюсткою; наголошено на крихкості людини перед силами історії й часу.

Епітети

1) «кремезні плечі», «дужі явори», «смагляве чоло» – конкретизують зовнішність людей і дерев, підкреслюють їхню силу, здоров’я, природність.

2) «тепла і жива хвилька» – надає воді одушевленості, створює затишну, мирну атмосферу біля річки.

3) «священна птиця бога Аполлона» (про ворону) – підкреслює її особливий статус у міфології, посилює античний колорит твору.

Усі ці художні засоби роблять поему образною й емоційною, допомагають яскравіше уявити давній світ, відчути його красу, загадковість і філософський зміст роздумів про час та історію.